Відомий оперний співак: серед нас багато неврастеників
якому аплодувала публіка французької «Гранд опера» й інших визнаних оперних театрів дав інтерв’ю «СК», в якому розповів, що потрібно, аби підкорити світову сцену та залишатися улюбленцем публіки довгі роки.
– Сергію, зараз на телебаченні маса різних вокальних шоу, і багато хто думає: «Я вмію співати – отже, мені потрібно йти на сцену!» Але чи так це? Маючи співочий талант, можна підкорити велику сцену?
– Безумовно, можна, і тому є багато прикладів. Талант – це необхідна складова успіху. Але важливим є і внутрішній світ людини. Також повинен бути певний комплекс: удача, комунікативні здібності, адже треба знаходити спільну мову з людьми, які тобі можуть допомогти в кар’єрі. А ще – бажання і вміння вчитися, уважно слухати і спостерігати. Життя дає неймовірну кількість шансів для кожного, їх треба вміти помічати й уважно читати знаки долі. Ще треба щиро любити те, що ти робиш. Вокальної майстерності можна досягти до тієї чи іншої міри. Але це не найголовніше. Треба по-справжньому любити свою справу і віддавати себе публіці до кінця. Треба вміти ділитися своїми відчуттями, розповісти про своє бачення світу.
– Харків став для вас майданчиком на світову сцену. Саме тут відточувалась ваша майстерність. Наскільки якісну освіту та практичні знання можуть дати харківські музичні заклади освіти?
– Харківські співаки виступають у багатьох країнах: у Метрополітен-опера, у Большому театрі, в Опера Ґарньє. Безумовно, ми маємо дуже гарну школу. Добре, що Харківська консерваторія заснована на традиціях німецької оперної школи. У нас молодь мала й має можливість працювати часто і довго з педагогом. На жаль, це неможливо в західній освітній системі, тому що година роботи з викладачем з вокалу коштує дуже дорого. Західні співаки, закінчуючи консерваторію чи подібний музичний заклад, мають дуже сильну теоретичну підготовку. Але потім виникають відчутні вокальні проблеми, і необхідно викласти зі своєї кишені дуже велику кількість грошей, щоб отримати достатню кількість уроків співу. Тож, я рекомендую українські, харківські музичні виші.
– На вашу думку, наскільки сьогодні популярна опера, класична музика в Європі і в Україні, Росії?
– В Україні, на мою думку, у слухачів класичної музики залишився сакральний аспект: музикант має образ певного творця, він порівнюється з жерцем. Водночас на заході класична музика певною мірою нівелюється до розважального рівня. У цьому плані співати в Україні й Росії цікавіше. Щодо західних країн, то там традиції суспільного життя, зв’язок з поколіннями не були зруйновані революцією, як у нас. Тому пересічний житель країн Європи більше знайомий з класичною музикою.
– Напевно, найбільший страх для співака – утратити голос. У вас були такі випадки, коли голос сідав, пропадав? Як ви його бережете?
– Страхів у співаків багато. Співаки – це одні з найбільш неврастенічних діячів мистецтв. Ми настільки ходимо під Богом, настільки голосовий апарат ніжний і залежить від багатьох чинників, які ми зовсім не завжди можемо передбачити чи вплинути на них. Кожен співак пройшов через те, що голос не звучить, зникає на короткий чи тривалий період. До цього треба бути готовим, адже це виникає завжди – як у визнаних співаків, так і в початківців. Безумовно, треба вести здоровий спосіб життя, хоча це не завжди вдається в артистичному середовищі. Мені подобається йога, пілатес. Тобто, більш спокійний та, так би мовити, особистий спорт. Такий спорт, який укріплює внутрішні м’язи організму, які найбільш необхідні для співака.
– А який у вас режим харчування? Чи впливає те, що ви їсте, на те, як ви співаєте?
– Режим харчування – це для мене довгий шлях розвитку з певною боротьбою. Я багато років вегетаріанець, з певними відхиленнями у птицю та рибу. Зараз я пробую переходити на сироїдіння. Це новий тренд, який дуже популярний у США. Хоча все це дуже індивідуально. Тут слід зважати на те, який в тебе голос, репертуар.
– Наскільки вам удається зберігати українські традиції, проживаючи в Парижі?
– Певні традиції вдається зберігати. Наприклад, я свою дружину-француженку навчив готувати оселедець під шубою. Мій дворічний син іноді любить часник скуштувати. У великих містах Європи та Америки мешкає немало українців, є греко-католицька та православні церкви. Тож зв’язок з Батьківщиною є постійним.
– Оперні співаки з України та Росії, чи затребувані вони на Заході?
– Багато співаків виїжджають за кордон. Безумовно, є свої слабкі та сильні сторони в репертуарі наших співаків. Наприклад, барокових українських співаків я зустрічав дуже рідко. А от як виконавці творів Верді та російських композиторів, вони дуже ціняться й мають дуже велику вагу.
– Зараз є такий модний тренд, коли поєднують класичну музику з популярною. Яке ваше ставлення до цього?
– Мені доводилося брати участь у таких проектах. Напевно в нашій постмодерністській культурі стає дедалі важче дивувати, ставити якісь музичні досліди. Але класична музика колись булу популярною. І певні твори нинішньої популярної музики рано чи пізно стануть класикою. Як деякі пісні «Бітлз» музиканти вже порівнюють з Шубертом
– Напевно, кожне місто має свою музику. З якою музикою, виконавцем або конкретною піснею у вас асоціюється Харків?
– Харків?.. Напевно, «Чіж».
Юрій Борщ, матеріал з газети "Слобідський край" №42 від 06.04.2013