Як харків’янин «Док» б’є росіян на півночі Харківщини

03.08.2022 12:45 Область Online

За вісім років харків'янин-доброволець з позивним «Док» пройшов шлях з штурмової роти «Вовки Да Вінчі» до Нацгвардії. Його війна починалась в Авдіївці, а зараз продовжується на півночі Харківської області.

«Док» — міцний та трохи іронічний чоловік із сивим, як сніг, волоссям. Він багато пройшов дорогами війни за ці вісім років, не раз заглядав в очі смерті, яку несли жерла великокаліберних стволів російської артилерії. Може, й волів би відпочити, та з повномасштабним вторгненням Державі знову знадобився його досвід, розум, сила та знання.

«Док» — доброволець. Цей статус видає вся його постава, звички, спосіб мислити та говорити, і навіть те, в який спосіб припасоване його спорядження. Воював у багатьох «гарячих точках». 

"Док" захищає зараз Харківщину

— Я на цій війні майже із самого початку — 17-та окрема танкова бригада, добровольчий український корпус «Правий сектор». Воював у Пісках, в Авдіївці (у першій окремій штурмовій роті «Вовки Да Вінчі», наша база була в Авдіївці), був на Луганщині, фактично від Старобільська до Стаханова, в складі 17-ї окремої танкової бригади у 2015-2016 роках. А в ДУК ПС крайня ротація у мене була в жовтні минулого року, — говорить нацгвардієць «Док». 

Гаряча фаза повномасштабного вторгнення великою несподіванкою для «Дока» не стала. Як і для більшості його побратимів, 24 лютого він прийшов до військкомату, щоб потрапити до бойових підрозділів, які відбивали навалу російських орд. Саме завдяки таким людям Харків вистояв, незалежно від структур, у складі яких вони воювали. А от фактор строковиків на цій війні шокував «Дока» — реальність заперечила сформовані в суспільстві стійкі стереотипи.

— Вразило, як сильно допомагали на той момент солдати строкової служби, тому що ветерани ветеранами, але без молоді, без цих натхнених, відчайдушних хлопців навряд чи ми «витягли» б це все. Ні, це вже не 20-річні хлопчики, а дійсно воїни-чоловіки, з якими я маю честь перебувати в цьому підрозділі. Коли ми — ветерани — тільки прийшли отримати зброю, фактично десь з 16-ї години, в цей час солдати строкової служби та контрактники вже тримали оборону й приймали по Харкову перші бої. Ми всюди діємо разом, і з 24-го на 25-те, коли ми виходили в район Харківського іподрому відсікати спробу висадити в центрі міста російський десант, і під час штурму Ц***, і зараз, коли тримаємо С*** [назви населених пунктів приховано з міркувань безпеки], — розповідає «Док». 

Амплуа медика, вміння евакуювати та рятувати життя, корінний харків’янин, а також столяр у мирному житті, набував поступово. Каже: практики за час війни було вдосталь.