Де на Харківщині "живуть" привиди

31.10.2021 16:40 Область Online
Коллаж: "Слобідський край" Коллаж: "Слобідський край"
Усі ми полюбляємо жахалки про живих мерців і примар, про заховані скарби і таємничі видіння. Ці історії так само лякають, як і приваблюють. Харківщина теж здатна сказати тут своє слово. Напередодні Хеллоуїну «Слобідський край» зібрав декілька таких легенд.

Примара садиби Задонських

Садиба сім’ї Задонських, що розташована в селищі Великий Бурлук, вважається одним із наймістичніших місць Харківської області. Побудована вона була в ХІХ столітті з дерева. Задонські були родичами Донець-Захаржевського, від якого й отримали маєток у спадок. Сім’я була побожною та заможною. Єлизавета Задонська була хворою і не могла відвідувати церкву. Для неї в домі обладнали каплицю, яку 1851 року освятив єпископ. Кімнати в будинку були великі та світлі. За будинком були сад та оранжерея. Але 1918 року тут сталася трагедія. У ніч на 25 листопада у будинок проникла банда Сахарова. Бандити зібрали в каплиці усіх, хто був у будинку, крім слуг, веліли запалити свічки та молитися, після чого прямо в каплиці влаштували різанину. Жорстоко вбито було хазяйку, 84-річну Катерину Задонську, і її гостей, і навіть англійку-компаньйонку. Усього загинуло восьмеро людей. Наразі на території садиби розташована «комуналка». Мешканці кажуть, що й досі іноді можна почути крики – відлуння тієї трагедії. Також ходять чутки, що в будинку інколи ходить примара загиблої останньої хазяйки – Катерини Задонської, яка так і не залишила рідний дім.

Фото: find-way.com.ua

Розбійник – володар Шарівки

Фото: hghstories.com

Коли йдеться про темне минуле багатих маєтків, не можна не згадати відому Шарівку, що на Богодухівщині. Сава Васильович Ольховський, який володів маєтком у другій половині XVIII століття, мав вкрай своєрідний характер. Розповідають, що він організував цілу розбійницьку шайку, з якою грабував своїх сусідів, захоплював їх землю та майно. Проїжджати через землі Сави було дуже небезпечно, і здійснювали переїзд лише в разі крайньої потреби. Саме Ольховський розпочав будівництво кам’яного палацу в Шарівці, де, за легендами, у темних підвалах він тримав людей, викрадених для отримання викупу. Якщо ж викуп не виплачували, бранців катували для забави та просто вбивали. Багато тих, хто відвідав ці місця, кажуть, що від підземель палацу досі віє жахом.

Читайте також: У Шарівській садибі візьмуться за тераси і ліпнину — головний архітектор області. Фото

Чаклунство в садибі Шидловських

Маєток у Старому Мерчику на Валківщині було зведено в 1776–1778 роках на землі, яка належала представнику одного із старовинних та багатих слобожанських родів – Григорію Шидловському. Садиба складалася з цілого комплексу будинків і на момент побудови вражала уяву своєю величчю та розкішшю. Наприкінці ХІХ століття за наказом Олександра Третього палац у Старому Мерчику було оголошено державним заповідником, що, на жаль, не вберегло його від занепаду. Однак наймістичніше місце не в самому маєтку, а біля нього. За кілька кроків від церкви Всіх Святих можна помітити кам’яну статую. Це половецька баба; поруч з нею лежить великий плаский камінь. Вважається, що це – стародавній камінь для жертвопринесень, якому декілька тисяч років. На камені є жолоб, яким у жертовну чашу стікала кров. Серед місцевих жителів ходить легенда, що господар маєтку Григорій Шидловський був чаклуном і часто просив сили та багатства в давніх богів, приносячи їм жертви, зокрема людські.

Фото: shukach.com

Читайте також: У Валківському районі згоріла архітектурна пам'ятка — садиба Шидловських

Аномальна зона в селі Довжик

Село Довжик, що на Золочівщині, відоме з 1650 року. Неодноразово повідомляли про польоти НЛО у Довжику, а місцеві жителі здавна називають його «нечистим місцем». 1979 року секція Вивчення аномальних явищ Харківського відділення Науково-технічного товариства радіоелектроніки відкрила тут аномальну зону та неодноразово організовувала наглядові експедиції. Уфологи стверджували, що вони вночі спостерігали тут польоти і зависання об’єктів, що світяться, найчастіше у вигляді куль, червоного та помаранчевого кольору, різного розміру, а також чули різні звуки, що нагадують хлопки та дзижчання. Дуже часто у багатьох виникало відчуття присутності поряд чогось чи когось невідомого. Спостерігали тут також дивні локальні «вихори», що виникали, коли зовсім не було вітру: гнуту і ламану рослинність у замкнутому колі. Однак у 1985 році метеорологи, які вирішили провести незалежні дослідження, нічого аномального чи містичного не виявили.

Автор: Григорій Іванов