Від скасування «золотого гола» до відеоповторів. Нововведення у футболі в ХХІ столітті (відео)
Скасування «раптової смерті»
Одним з нових головних футбольних правил цього сторіччя стало скасування «золотого гола» (хто перший забив в овертаймі, той і виграв). Ще це правило називали правилом «раптової смерті». Метод було введено IFAB (Міжнародна рада футбольних асоціацій) у 1993 році для боротьби із закритою грою, яку можна було часто спостерігати в овертаймі.
Вперше «золотий гол» випробували на Євро-1996 і, що було в цілому передбачувано, він же і вирішив результат турніру. Німеччина перемогла Чехію у фіналі, а Олівер Бірхофф забив незвичайний вирішальний м’яч.
Згодом французи стали справжніми майстрами «золотих голів». На домашньому чемпіонаті світу 1998 року Лоран Блан забив на 113-й хвилині матчу проти Парагваю, вивівши команду у 1/4 фіналу – одна з найскладніших ігор в історії того славного покоління. До речі, гол екс-гравця «Манчестер Юнайтед» став першим «золотим голом» в історії чемпіонатів світу. А через пару років гол Давіда Трезеге дозволив Франції переграти Італію у фіналі Євро-2000.
Але згодом виявилося, що правило «золотого гола» було протилежністю його первинної мети. Замість того, щоб шукати щастя в атаці, часто команди прагнули осісти в захисті. Величезна ціна можливої помилки зупиняла навіть найкращих гравців світу, знерухомлених вантажем відповідальності. І в 2004 році «золотий гол» скасували. На заміну було покликано «срібний» – у разі точного удару однієї з команд гра не припинялася достроково. У команди, що програвала, залишався ще час до кінця половини овертайму. Але цей експеримент прожив недовго і використовувався лише на одному великому турнірі – Євро-2004. Один з трьох «срібних голів» було забито майбутніми тріумфаторами – греками – у півфіналі у ворота чехів уже в доданий час до першого овертайму. Якщо врахувати, що у Бароша й компанії залишалися лише лічені секунди на врятування, то «срібний гол» у даному випадку, по суті, став «золотим».
Зараз універсальний спосіб для виявлення переможця при нічийному результаті в основний час – 30 хвилин додаткового часу (два тайми по 15 хвилин) і страхітливі пенальті у разі все тієї ж нічиєї.
Але й ця відміна не принесла особливої видовищності у додані тайми. Лише мала частина команд, особливо сьогодні, розглядає овертайм як спосіб власного порятунку.
Навіть хороші команди дерев’яніють під час овертайму, що підтвердили три матчі плей-оф на минулому Євро. По-перше, матч Польща – Швейцарія, у якому ми побачили 30 хвилин нервової перепасовки без активних дій. По-друге, один з найгірших матчів за останній час Португалія – Хорватія, у додатковий час якого не було завдано жодного удару, поки на 27-й хвилині нарешті не забили португальці. Також безгольовою нічиєю закінчився і овертайм у чвертьфінальному протистоянні між Німеччиною та Італією.
Але бували випадки, коли команди діяли розкуто в овертаймі, і в цей відрізок часу створювали видовищні камбеки. Приміром, у 2010 році в Кубку Італії «Парма» зустрічалася з «Фіорентиною». Основний час закінчився 0:0, як і перший овертайм.
На 114-й гості вийшли вперед, і якщо б прийняте на початку 90-х років минулого сторіччя правило проіснувало до тих днів, то господарі б достроково програли. А так вони знайшли в собі сили і всього за дві хвилини, на 115-й і 117-й, забили двічі і пройшли далі.
Що із «золотим голом», що без нього, команди все одно грають дуже обережно в додатковий час, адже відігратися за невідому кількість хвилин, а може, і секунд, стає просто неймовірним завданням. А так колективи просто добре тримають оборону протягом півгодини і потім з’ясовують стосунки в серії післяматчевих пенальті, де шанси 50 на 50.
Незграбність Зута згубила
Через п’ять років після відміни «золотого гола» УЄФА вирішила ввести ще одне правило з п’ятьма рефері. Крім одного в полі, одного запасного і двох лайнесменів, чиновники вирішили призначити ще двох за воротами, щоб покращити оцінку спірних епізодів. Але це нововведення теж досі залишає подвійне враження. Іноді п’яті судді дійсно допомагають головному розібратися в епізоді, а іноді й навпаки. Наприклад, п’ятий рефері вплинув на долю матчу «Шахтар» – «Сельта», який минулого місяця проходив у Харкові. Саме він підказав головному арбітру поставити пенальті у ворота «гірників», хоча спочатку у рефері була інша думка. Яскравий приклад бездіяльності нових одиниць судійського штату – матч на Євро-2012 між Україною і Англією. Тоді екс-гравець «Металіста» Марко Девіч забив «чистий» гол (повтори показали, що м’яч повністю перетнув лінію), помічник
Віктора Кашшаї проґавив той момент і не побачив це взяття. Тоді Україна поступилася 0:1 і вилетіла.
Цей незарахований м’яч Девіча став одним з факторів введення у футбол фіксації гола, коли в разі повного перетинання м’ячем лінії воріт подається звуковий сигнал на годинник головному арбітрові. Вперше цю технологію було введено в 2013 році на Кубку Конфедерація в Бразилії. Але і ця інновація по-різному впливає на долю поєдинку. Знову-таки, якщо б ця система служила в часи Євро-2012 (все той же незарахований гол Девіча) і ЧС-2010 (незарахований гол Лемпарда в плей-оф німцям, коли м’яч ледь не на півметра перетнув лінію воріт), то ці б матчі, скоріш за все, закінчилися по-іншому, а не вильотом постраждалих від людського фактора команд. Зрозуміло, що ця система потрібна для більш чесного і справедливого суддівства, але іноді вона, ця інновація, аж надто жорстока.
Яскравий приклад – матч чемпіонату Голландії «Фейєноорд» – «ПСВ», який було зіграно в лютому. Коли пішла остання десятихвилинка матчу, рахунок на табло домашньої арени роттердамського клубу був рівний – 1:1. У цей період матчу господарі заробили кутовий, який закінчився ударом по ворожих воротах. Кіпер «ПСВ» з великими труднощами зупинив м’яч на лінії власних воріт. Атакуюча команда подумала, що м’яч залетів, але рефері показав їм на годинник і сказав, що йому сигналу на гаджет не було. Думалося, що на цьому емоційний епізод вичерпано, але ні. Після того як воротар гостей Зут зафіксував м’яч, він притиснув його до себе, і в цей момент на міліметри заніс у ворота, про що і сигналізував годинник арбітра. Постраждалі від системи фіксації гравці кинулися до представника Феміди в подиві, а господарі щосили почали радіти.
Там скасував, а там зарахував
Минулого року було введено ще два долевпливні на результат матчу правила – дозвіл на четверту заміну в овертаймі та введення відеоповторів. Перша новація покликана збільшити інтенсивність гри в додані 30 хвилин. Зрозуміло, це правило буде на руку тим командам, які, наприклад, в основний час через червону картку або травму позбавляються ключового гравця. І завдяки цьому нововведенню у команди ще залишаються шанси на успіх.
Одне з новомодних правил – введення відеоповторів. Одним з перших до нього вдався все той же Віктор Кашшаї минулого року під час клубного чемпіонату світу. Він подивився спірний епізод на моніторі і призначив пенальті. Але більше розмов про відеоповтори з’явилося серед минулого тижня.
Під час товариського матчу між командами Франції та Іспанії (0:2) головний арбітр зустрічі Фелікс Цвайер двічі скористався допомогою відеоасистентів у ключових епізодах зустрічі.
На початку другої половини гри форвард французів Антуан Грізманн забив у ворота іспанської збірної після скидання від партнера, який перебував у офсайді. Боковий арбітр зарахував м’яч, однак через пару десятків секунд Цвайер скасував гол після допомоги від відеоасистента, який передав арбітру, що м’яч забито не за правилами.
Наприкінці зустрічі Херард Деулофеу забив другий м’яч Іспанії у ворота Франції, але боковий рефері зафіксував у нього офсайд. Попри це, гол було зараховано після наради Цвайера з відеоасистентом, які повідомили, що положення поза грою в Деулофеу не було. На спілкування з помічником арбітр витратив 40 секунд.
– Це був позитивний тест. Завдяки відеоповторам у всіх ситуаціях ми розібралися правильно. Взаємодія з відеоасистентом була точною, швидкою та дуже професійною. Коли я показав гравцям, що спілкуюся з відеоасистентом, вони сприйняли ситуацію з повагою, – сказав після гри Фелікс Цвайер.
Савелій Мякушко