26 мешканців Харківської області стали жертвами торгівлі людьми
Якщо не протидіяти торгівлі людьми, кількість випадків трудового рабства буде зростати. Такого висновку дійшли правозахисники, які напередодні Європейського дня боротьби з торгівлею людьми оприлюднили результати громадського моніторингу дій у сфері протидії торгівлі людьми на Харківщині.
Харківська міська організація Міжнародної організації «Жіноча громада» проводила моніторинг виконання місцевих програм і планів дій у сфері протидії торгівлі людьми у Харківській області за 2019 рік – першу половину 2020 року.
Дані моніторингу свідчать, що в 2019 році на заходи з протидії торгівлі людьми з обласного бюджету було витрачено 8100 гривень. А в першому півріччі поточного року Харківська обласна рада кошти на проведення заходів з протидії торгівлі людьми не виділяла.
Більшість районів, міст і об’єднаних територіальних громад Харківщини включили до програм соціального захисту населення питання протидії торгівлі людьми чи затвердили плани заходів з протидії торгівлі людьми на 2020 рік.
Однак нерідко заходи з попередження торгівлі людьми поєднуються з більш широкою правопросвітницькою діяльністю, що правозахисники вважають не завжди доцільним.
До того ж у 2020 році було проведено менше семінарів-тренінгів та інформаційних заходів з протидії торгівлі людьми через карантинні обмеження.
Вкрай низькі обсяги фінансування заходів з протидії торгівлі людьми для області з населенням у 2,7 млн людей зумовлюють недостатній рівень обізнаності громадян і низьку оцінку особистого ризику постраждати від сучасного рабства. Відсутність фінансування програм протидії торгівлі людьми в період епідемії COVID-19 може спричинити збільшення випадків торгівлі людьми з метою трудової експлуатації, вважають правозахисники.
Довідка "СК"
На Харківщині у 2019 році 25 осіб звернулись за отриманням статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми, , а отримали статус 18 (3 жінки, 14 чоловіків і 1 дитина). У першому півріччі 2020 року звернулись за отриманням такого статусу особи 15 осіб, а отримали статус 8 (3 жінки, 4 чоловіка і 1 дитина). З них 22 особи потерпали від трудової експлуатації, одна – від сексуальної експлуатації, двоє були втягнені у злочинну діяльність, а один перебував у полоні.
Злочинці доправляли постраждалих до таких країн як Казахстан, Росія, Фінляндія, Польща, невизнана Республіка Абхазія, Україна (в тому числі непідконтрольна територія), Литва, Данія, Азербайджан, Вірменія, Ізраїль, Китай, Естонія, Італія, Чехія, Словенія і Словаччина.