З музиканта – в сапери: як 55-річний «Флюгель» з бригади «Гарт» розміновує Харківщину
Прикордонник бригади «Гарт» Віктор на псевдо «Флюгель» у мирному житті був музикантом, та циркачем. Тоді основним його інструментом була труба. Нині ж трубу він змінив на міношукач та виконує бойові завдання на Вовчанському напрямку. Нещодавно захиснику виповнилося 55 років.
Історію військовослужбовця на своїй сторінці у Facebook розповіла і виклала пресслужба прикордонної бригади «Гарт», повідомляє медіа «Слобідський край».
У цивільному житті Віктор гастролював країнами Європи.
«У 2004 році запропонували їхати мені у Швейцарію, працювати в цирк. Я одразу погодився, бо це моє, я дуже люблю цирк. Ще коли навчався, то ходив на циркові програми й слухав саме оркестр. За ці роки гастролював Швейцарією, Німеччиною, Австрією, Ліхтенштейном», – пригадує Віктор.
Перед початком широкомасштабного збройного вторгнення чоловік повернувся в Україну. До війська він долучився добровільно, каже, навіть питання не стояло – йти чи ні – просто було розуміння, що свою країну треба захищати, бо тут мама, рідні та дорогі серцю люди.
У прикордонній бригаді він перекваліфікувався в сапера та й трубу довелося змінити на «Трембіту» – так зветься міношукач, з яким Флюгель виконує завдання на Вовчанському напрямку. Його робота віртуозна, як гра на музичних інструментах.
Основне завдання – знаходити та знешкоджувати вибухові «сюрпризи» загарбників. У пошуках військовому неабияк допомагає ідеальний музикальний слух. Міни визначає за тембральністю металодетектора. Далі – обережно перетворює небезпечний ворожий пристрій на шмат звичайного брухту. Тим самим зберігає життя побратимів, а це, як каже прикордонник, значно цінніше за оплески захопленої закордонної аудиторії.
«Ми як брати тут. Є й молоді хлопці, є старші чоловіки, але у нас абсолютно немає проблем у спілкуванні, ми один з одним говоримо на рівні», – додає прикордонник.
Раніше ми писали про Анара – військовослужбовця 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Народився чоловік в азербайджанській родині в Грузії, куди батько отримав розподіл після закінчення інституту залізничних сполучень. Згодом тата перевели у Харків, і родина оселилася у Берестині.
