Як військовослужбовиця «Лагерта» боронить Харківщину

Про повномасштабне вторгнення рф в Україну Валерія навіть не одразу дізналася, розповідають в Армія.Inform. Вона працювала експертом-оцінювачем дорогоцінних матеріалів, техніки та діамантів у мережі ломбардів у Києві. Про «велику війну» дізналася по дорозі на роботу.

— Я дуже рано виїжджала. Поки збираюся, телевізор не вмикаю, новини в соціальних мережах не дивлюся. Тому, коли 24 лютого сіла в маршрутку, здивувалася заторам, які були по вулицях столиці. Зателефонувала начальниці, сказала, що на роботу запізнююся, на що почула — яка робота, розпочалася війна! Тут я відкрила новини й жахнулася…, — розповідає Валерія.

24 лютого вона прийшла до районного ТЦК та СП, де набирали військовослужбовців.

— У мене були довжелезні нігті, накладні вії, яскраві губи, стильна зачіска, одягнута у шкіряні штани, — розповідає військовослужбовиця ТрО Валерія. — У такому вигляді в перший день повномасштабного вторгнення росіян я і прийшла призиватися на службу. Звісно, мене намагалися з таким зовнішнім виглядом відправити додому, але я була дуже вперта — і, врешті-решт, добилася свого.

Тоді Валерія аргументувала, що вже пережила одну війну і хоче бути корисною Україні. Утім, на початку військової кар’єри Валерія зіткнулася зі стереотипами, коли її як жінку намагалися залишити на паперовій роботі або відправити на кухню. Тоді вона збрехала, що не вміє готувати.

— Моїм борщем краще годувати москалів — швидше здохнуть. Мабуть, цей аргумент подіяв, — усміхається військовослужбовиця.

Після тренувань у квітні її підрозділ перевели на Харківщину. Тут у неї, заступниці командира взводу, був перший бойовий досвід. З побратимами вони мали засісти в окопах і не дати захопити окупантам населений пункт на Дергачівщині.

— У таких умовах складно й досвідченому воїну, що вже казати про новачків. Але на фронті швидко приходиш до тями — або ти вмикаєш мозок, або ти загинеш. Дуже вдячна моїм побратимам, які всіляко мені допомагали порадами та діями. А я до них прислуховувалася, адже «нуль» — це місце, де згуртованість має велике значення, – розповідає дівчина.

Нині Валерія проходить службу в підрозділі вогневої підтримки на посаді командира розрахунку СПГ. До цього дівчина працювала лише з АК-74, РПГ та АГС. У новому підрозділі Валерія отримала від побратимів псевдо «Лагерта». Пояснили цей вибір тим, що через войовничий характер і силу духу дівчина в них асоціюється з героїнею відомого серіалу, скандинавською войовницею, яка нещадно вбивала ворогів та вперто йшла до мети.

Утім, наразі вона мріє про якнайскорішу перемогу над ворогом та повернення до звичного, мирного, життя.

— Хочеться, нарешті, одягти сукню, проводити час із коханим, прогулятися вулицями мирних українських міст. Мрію про звільнення рідного Алчевська. Повірте, там ще залишилися ті, хто чекає на українське військо. Вони так втомилися жити з почуттям страху, що будь-якої миті за ними прийдуть або вб’ють когось із рідних… — говорить дівчина.