Тендітна, але сильна — історія Валерії, яка забезпечує харчуванням бригаду на Харківщині
Тендітна зовні, але сильна характером – так говорять про сержантку Валерію, яка поєднує службу, спортивні тренування та відповідальність за харчування бригади.
Історію розповіли у пресслужбі 41-ї ОМБр, передає «Слобідський край».
Старша сержантка Валерія з позивним «Мала» служить у 41-й окремій механізованій бригаді та відповідає за продовольче забезпечення підрозділу.
«Я сирота. Виховувалася у дитячому будинку сімейного типу. Прийомні батьки стали мені рідними. І коли я після школи твердо вирішила вступати до військового коледжу сержантського складу у місті Львові, вони підтримали мій вибір. На жаль, з першого разу я не вступила. Але взяла волю в кулак і почала знову наполегливо готуватися. Наступного року удача була вже на моєму боці!», – розповіла військова.
Спортивна підготовка та характер допомогли швидко адаптуватися до дисципліни й військового режиму. Дівчина неодноразово представляла коледж на змаганнях. Після закінчення навчання Валерія як одна з найкращих випускниць могла обрати військову частину самостійно. Так вона прийшла до 41-ї омбр, де вже служили її земляки.
Сьогодні «Мала» обіймає посаду начальниці складу продовольчого забезпечення батальйону матеріального забезпечення. Вона щоденно відповідає за якість продуктів та організацію харчування всього особового складу.
«Ми добре розуміємо, що голодні бійці багато не повоюють. Тому мусимо виконувати свої обов’язки сумлінно. Це дуже велика відповідальність, але я ніколи не втрачала впевненість у наших силах. Я щиро вдячна підлеглим за службу та допомогу. До речі, дехто з них за віком може бути мені батьком чи дідусем. Під час чергових переїздів, коли ще кухня не була облаштована належним чином, я готувала хлопцям. Але частіше хлопці самі готували мені! Ще жартували по-доброму, мовляв, чого так мало їси?», – додала Валерія.
Позивний «Мала» дівчина любить: каже, він нагадує, що зовнішність оманлива.
Попри навантаження, Валерія продовжує тренуватися: силові вправи, біг, практика зі зброєю. Це допомагає їй залишатися у формі та зберігати стійкість під час служби. Вона прагне отримати офіцерське звання і далі служити Україні.
«Я хочу, щоб мій приклад маленької тендітної дівчини став мотивацією для інших людей, особливо хлопців і чоловіків, які досі вагаються стати на захист України. Якщо я змогла, то і ви обов’язково зможете!», – зазначила дівчина.
Раніше ми розповідали про бойову медикиню Наталю, мати чотирьох дітей із Лисичанська, яка служить у 5-й Слобожанській бригаді НГУ. Вона врятувала десятки поранених, витягуючи їх під обстрілами по 10–12 кілометрів. Попри відмови, вона сама добилася служби в бойовому підрозділі.
Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».
