«Вік — лише цифра»: як 55-річний військовий забезпечує підрозділи на Куп’янському напрямку
На Куп’янщині військові логістики Князівської бригади під ворожими дронами доставляють побратимам воду, їжу та боєприпаси. Іноді дорогу доводиться долати навіть пішки.
Історію військовослужбовців розповіли у пресслужбі 14-ї ОМБр імені князя Романа Великого, передає Слобідський край.
На Куп’янському напрямку військові 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого щодня забезпечують підрозділи на передовій усім необхідним, попри постійну загрозу російських дронів та обстрілів.
Одним із таких бійців є Василь, сержант із матеріального забезпечення однієї з рот танкового батальйону Князівської бригади. За його словами, іноді бойові будні перетворюються на справжні випробування.
«Вік у паспорті — всього лише цифра. Подумав про це, коли в бойовому спорядженні біг шість кілометрів до точки евакуації. У будь-який момент по нас міг ударити ворожий FPV-дрон, а мої 55 відчувалися як 20. За кілька годин до цього інший безпілотник я збив з дробовика. Насичений день видався», — розповідає військовий.
У своєму підрозділі Василь відповідає за доставку на позиції всього необхідного: води, продуктів, пального, речей і боєприпасів. За потреби він сам сідає за кермо і вирушає на передову.
Кожен такий маршрут — ризикована поїздка. Дороги можуть бути розбитими або розмитими, а над позиціями постійно кружляють ворожі дрони.
Подібні завдання виконує і Іван, сержант із матеріального забезпечення іншої танкової роти. Він також родом зі Львівщини, але з Василем познайомився вже під час служби на Харківщині. Військові часто допомагають один одному, адже їхня робота — забезпечити побратимів на передовій усім необхідним. Однак, крім цього, на рахунку Івана – чимало успішних виїздів на бойові позиції.
«Доводиться багато їздити за кермом. Але такі маршрути легше долати разом. У дорозі може статися що завгодно, а коли поруч побратим — значно надійніше», — каже Іван.
Ще одним джерелом сили для військових є підтримка рідних. Василя вдома чекають дружина, син і донька. Івана — дружина, доньки та батьки. Кожен бойовий виїзд для них — це хвилювання і очікування звістки від військового. «Я виїхав, все добре» — ці слова для рідних означають найбільше. А після короткої розмови з близькими бійці знову вирушають у дорогу — адже на передовій їх чекають побратими.
Раніше ми розповідали про прикордонника бригади «Гарт» на псевдо Нік, який уже майже три роки служить у війську. Навесні 2024 року він разом із побратимами опинився на півночі Харківщини — там, де російські війська нещодавно пішли в активний наступ.
Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
