«Вік — лише цифра»: як 55-річний військовий забезпечує підрозділи на Куп’янському напрямку
Як бійці 14-ї бригади забезпечують позиції на Куп’янщині / Фото: 14 ОМБр
На Куп’янщині військові логістики Князівської бригади під ворожими дронами доставляють побратимам воду, їжу та боєприпаси. Іноді дорогу доводиться долати навіть пішки.
Історію військовослужбовців розповіли у пресслужбі 14-ї ОМБр імені князя Романа Великого, передає Слобідський край.
На Куп’янському напрямку військові 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого щодня забезпечують підрозділи на передовій усім необхідним, попри постійну загрозу російських дронів та обстрілів.
Одним із таких бійців є Василь, сержант із матеріального забезпечення однієї з рот танкового батальйону Князівської бригади. За його словами, іноді бойові будні перетворюються на справжні випробування.
«Вік у паспорті — всього лише цифра. Подумав про це, коли в бойовому спорядженні біг шість кілометрів до точки евакуації. У будь-який момент по нас міг ударити ворожий FPV-дрон, а мої 55 відчувалися як 20. За кілька годин до цього інший безпілотник я збив з дробовика. Насичений день видався», — розповідає військовий.
У своєму підрозділі Василь відповідає за доставку на позиції всього необхідного: води, продуктів, пального, речей і боєприпасів. За потреби він сам сідає за кермо і вирушає на передову.
Кожен такий маршрут — ризикована поїздка. Дороги можуть бути розбитими або розмитими, а над позиціями постійно кружляють ворожі дрони.
Подібні завдання виконує і Іван, сержант із матеріального забезпечення іншої танкової роти. Він також родом зі Львівщини, але з Василем познайомився вже під час служби на Харківщині. Військові часто допомагають один одному, адже їхня робота — забезпечити побратимів на передовій усім необхідним. Однак, крім цього, на рахунку Івана – чимало успішних виїздів на бойові позиції.
«Доводиться багато їздити за кермом. Але такі маршрути легше долати разом. У дорозі може статися що завгодно, а коли поруч побратим — значно надійніше», — каже Іван.
Ще одним джерелом сили для військових є підтримка рідних. Василя вдома чекають дружина, син і донька. Івана — дружина, доньки та батьки. Кожен бойовий виїзд для них — це хвилювання і очікування звістки від військового. «Я виїхав, все добре» — ці слова для рідних означають найбільше. А після короткої розмови з близькими бійці знову вирушають у дорогу — адже на передовій їх чекають побратими.
Раніше ми розповідали про прикордонника бригади «Гарт» на псевдо Нік, який уже майже три роки служить у війську. Навесні 2024 року він разом із побратимами опинився на півночі Харківщини — там, де російські війська нещодавно пішли в активний наступ.
Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
