«Лізли, немов зомбі»: прикордонник розповів про бої на півночі Харківщини

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі бригади Гарт, передає Слобідський край.

Прикордонник на псевдо Нік служить у бригаді «Гарт» майже три роки. До повномасштабної війни він працював на столичній митниці, а після мобілізації спочатку ніс службу на кордоні з білоруссю. Із весни 2024 року разом із підрозділом його перекинули на північ Харківщини — захищати напрямок поблизу села Дегтярне, що безпосередньо межує з росією.

Завдяки військовій кафедрі, яку Нік закінчив під час навчання в рідному місті Києві, він одразу отримав офіцерську посаду. За його словами, ділянка, де довелося виконувати бойові завдання, є однією з найскладніших у географічному плані.

«У нас там державний кордон України йде не прямою лінією, а врізається в росію, немов стріла. Сектор, за яким потрібно спостерігати, – ледь не 270 градусів. З кожного сегменту якого може посунути ворог. Спочатку було більш-менш спокійно. Противник періодично обстрілював наші позиції, в тому числі якось з гвинтокрила, але не ліз. У 2025 у повітрі стало багато дронів, які за нами постійно спостерігали. А у грудні з боку противника почалася справжня активність. Зокрема, здійснювали з безпілотників дистанційне мінування – скидали «пелюстки» тощо», – розповів військовий.

Під час одного з виходів на позицію Нік зазнав поранення. Разом із побратимами він рухався знайомою стежкою, але після сильного снігопаду не було видно, що під ногами.

«Я відчув, що піді мною щось вибухнуло. Дивлюся – з лівою ногою щось не те. Побратими мене підхопили, викликали наземний роботизований комплекс, щоб допоміг мене доправити на евак. НРК – корисна річ, скажу вам. Добру ділянку мене провіз. Щоправда, через кущі проїхати не зміг, там вже хлопці несли, за що їм красно дякую», – згадує чоловік.

Евакуація пройшла швидко, без затримок. У шпиталі лікарі одразу взялися за операцію, однак через серйозні ушкодження кісток ступню врятувати не вдалося. Про поранення Нік не одразу повідомив рідним.

«Рідним довго не наважувався сказати, але врешті-решт подзвонив дружині і зізнався, мовляв, ти тільки не хвилюйся, я в шпиталі, поранений. Попереду ще декілька операцій, все буде добре!» – додав військовий.

Уже перебуваючи в шпиталі, він дізнався про найважчі бої, які пережив його підрозділ. У середині січня російські війська почали активні штурми позицій під Дегтярним.

«Дзвонили хлопці, хвилювалися за мене. Але потім мені вже за них довелося хвилюватися. В десятих числах січня нашу позицію почали штурмувати. Противник просувався невеликими групами. Одну розіб’ємо – інші йдуть. От правда, казали, що вони як зомбі, під наркотиками чи ще щось. Так і виявилося. У нього стріляєш, він падає, а потім встає і знову пре. Багато хлопці їх поклали, в тому числі за допомоги дронарів, мінометників, артилеристів. Понад тиждень наступ тривав, але відбили, молодці! Гідну відсіч противнику дали!» – розповів Нік.

Раніше ми розповідали про шлях військовослужбовця 113-ї бригади Територіальної оборони. Емзар пішов на війну добровольцем у березні 2022 року, а згодом опанував безпілотну війну, де кожна секунда має значення.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».