Чоловік розшукує однокласників із унікального випуску на Харківщині
Пройшло вже понад півстоліття, але пам'ять повертає в ті роки випускника однієї із шкіл Харківщини, який сьогодні хоче відшукати своїх однокласників.
На цих фотографіях зображений другий післявоєнний випуск Уплатнівської школи, що на Близнюківщині. Один із юнаків на фото, які тоді гордо несли звання випускників - Микола Гладкий. Сьогодні цей 79-річний чоловік хоче відшукати хоча б частину своїх однокласників.
- Зараз в школах району немає таких наповнених класів, - згадує випускник 1955 року «10Б» Микола Гладкий. - А на моїй пам'яті - наш випуск був найбільшим.
Тоді випуск в Уплатнівці налічував майже 80 учнів, а цього року кількість одинадцятикласників цієї ж школи склала лише шість. У далекому 1955 році на Близнюківщині налічувалось чотири середні школи - Уплатнівська, Тимофіївська, Близнюківська і Добровільська,
- Тоді здобути середню освіту було проблемно. Нас батьки старалися вивести в люди, дати освіту. І попри всі труднощі у сім’ях кожного забезпечували необхідним, - розповідає Микола Гладкий.
Уплатнівську школу побудували у 1929 році. Заняття у ній проводилися у дві зміни, бо бракувало приміщень, класних кімнат та парт. Займалися у цій школі діти з віддалених сіл, навіть були такі, які жили від школи за 40 кілометрів. Оскільки кожного дня додому їздити не було змоги, батьки винаймали своїм дітям житло у місцевих жителів.
- Я жив за 16 кілометрів від школи, їздив велосипедом, який ставив по сусідству у старенької бабусі, а на зиму мої батьки теж винаймали кімнату, - згадує Микола Гладкий.
У той час не вистачало книг, зошити були з жовтого паперу, а емблемою кожного учня обов'язково виступала пляма від чорнила.
- Попри усі труднощі, наш клас був дружний, - пригадує чоловік. - Тому я і цікавлюся долями своїх однокласників. Люди пішли з села, закінчили виші, роз'їхалися далеко за межі області.
З усіх на селі залишилися я і однокласниця Світлана Інденко. Де проживають деякі однокласники Микола Гладкий знає, але доля розкидала частину з них по різним куточкам країни. На жаль, деякі з них вже покинули цей світ. Та чоловік має надію, що на його розповідь відгукнуться ті однокласники, з якими він давно не спілкувався.
Сьогодні, вже ставши дорослим 79-річним чоловіком Микола Гладкий впевнений, що школа - це той "золотий час", який назавжди поєднує людей.
- Це все наша історія, яку доки пам'ятаємо ми - вона існує у часі. Зараз я голова Ветеранської організації, а також займаюся пошуковими роботами і дописую у місцеві газети та спеціалізовані видання. Тому і вирішив написати до районної газети, щоб зібрати своїх однокласників.
Вулиці Героїв Чорнобиля з'явилися в десяти районах Харківщини
Також чоловік був ініціатором "Вечорів зустрічей", які проходять в Уплатнівській школі, починаючи з 1958 року. Кожної другої неділі лютого у школі збираються випускники різних років. Та за весь цей час випускники 1955 року у повному складі так і не зібралися.
- На зустрічі в 1995 році нас було лише двоє. Зараз нам уже по восьмому десятку. Розкидала доля однокласників, і мало з нас залишилося в селі. На жаль, дехто вже й за межею вічності, - з болем повторює чоловік.
Пам’ять постійно повертає Миколу Гладкого в ті далекі роки, коли сьогодні вже 80-річні дорослі люди, тоді тільки ступали на шлях дорослого життя. Тому він просить відгукнутися, дорогим і любим однокласникам.
Якщо ви впізнали на фото себе чи своїх близьких, які закінчили Уплатнівську школу в 1955 році, зателефонуйте Миколі Филимоновичу Гладкому за номером 099-934-13-08
Марина Проценко