«Спричинив ДТП і не шкодую»: військовий про бій із російською піхотою на Куп’янщині
Українські військові з 14 ОМБр імені князя Романа Великого щодня виконують бойові завдання на Купʼянському напрямку. Після повернення з позицій бійці поділилися історіями з «нуля», де поряд із небезпекою завжди є місце гумору, підтримці побратимів і силі витримки.
Історію військовослужбовців розповіли у пресслужбі 14 ОМБр імені князя Романа Великого, передає Слобідський край.
«Я спричинив ДТП із летальними наслідками і зовсім про це не шкодую», — вже жартома каже військовослужбовець Олексій. Так він згадує один із епізодів боїв на Купʼянщині. За словами військового, під час одного зі штурмів ворожа піхота намагалася прорватися до українських позицій на мотоциклі та квадроциклі.
«Вони так завзято тиснули на газ, що не помітили перешкоди праворуч — мене з побратимом у засідці. Прорватися ворогам не вдалося. Загинули всі», — згадує Олексій.
Нещодавно з бойових позицій повернулися четверо побратимів — Володимир, Олексій, Дмитро та Євген.
Одразу після прибуття медики підрозділу провели огляд. Євгена направили до шпиталю, а інші бійці кілька днів адаптовувалися після перебування на передовій: спілкувалися з психологами та готувалися до коротких відпусток.
У кожного з них — десятки історій із фронту. Хоча, за словами військових, будні на «нулі» часто одноманітні: спостерігати, слухати, передавати інформацію та чекати. Саме в такому ритмі особливо важливо не втрачати силу духу та почуття гумору.
«Дуже допомагала підтримка. І тих, хто поруч у бліндажі, і тих, хто працював на відстані: координував дії, передавав дані з дронів, забезпечував логістику», — розповідають бійці.
Навіть на передовій військові намагаються зберігати звичайні людські традиції.
«Продукти та воду нам доставляли дронами. Серед іншого були й смаколики від волонтерів. Багато чого знадобилося, коли готували новорічний стіл. Робили його з того, що було, але з щирою вірою: святкова традиція допоможе здійснити найзаповітніше бажання», — ділиться Дмитро.
У вільні хвилини бійці майстрували побутові речі з підручних матеріалів. Так на позиціях з’явилися саморобна хлібниця та навіть шахова дошка.
Одного дня на позиції прийшла заміна. Але повернення із «нуля» в умовах сучасної війни — окрема складна операція. Комбат організував злагоджену взаємодію між усіма підрозділами: зв’язківцями, пілотами дронів, розвідкою та групами прикриття.
Маршрут відходу розділили на три відрізки, кожен з яких потрібно було пройти у визначений час. Наприкінці кожного етапу на бійців чекали пункти короткого перепочинку.
«Це нагадувало квест під вогнем. Над тобою постійно щось літає: дрони, артилерійські снаряди, міни. Ти долаєш перешкоди — перелазиш, перестрибуєш, обходиш. Кілька разів нас атакували ворожі безпілотники, і ми відбивалися стрілецькою зброєю», — згадують військові.
Зрештою на одному з етапів їх зустріли побратими на машині, які допомогли завершити евакуацію. Після повернення з позицій у бійців була лише одна думка — зателефонувати рідним.
«Коли вперше за довгий час чуєш рідний голос… радість, сльози, сміх — усе змішується. Але найсильніше відчуття — це усвідомлення, що ти живий, що виконав завдання і повернувся», — кажуть військові.
Раніше ми розповідали про шлях військовослужбовця 113-ї бригади Територіальної оборони. Емзар пішов на війну добровольцем у березні 2022 року, а згодом опанував безпілотну війну, де кожна секунда має значення.
Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
