«Я пишаюсь своїми хлопцями» — історія бійця «Різо» з Харкова, який служить із перших днів війни

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 113 окремої бригади ТРО ЗСУ, передає «Слобідський край».

Олександр із позивним «Різо» розповів про свій шлях від тривожних передвісток війни до сьогоднішніх боїв на найгарячіших напрямках. Підготовка почалася ще за часів АТО, тож коли в медіа з’явилися перші сигнали про загрозу, він був готовий. У перші години вторгнення, перебуваючи в Харкові, він дізнався від родича телефоном, що почалася війна. Разом із дружиною одразу зібралися й вирушили до військкомату. Відтоді він служить у 1 батальйоні територіальної оборони 113 окремої бригади — з перших днів і до сьогодні.

Підрозділ, у якому служить Різо, неодноразово опинявся на гарячих напрямках. Бійці тримали позиції навіть у найскладніші моменти, не відступали і рятували тих, хто залишався пораненим на полі бою. 

«Усі хлопці — молодці. Ми побували на багатьох гарячих напрямках. З позицій виходили поранені, ніхто не відступав —тримали лінію до останнього. Я пишаюся своїми хлопцями, у кожного з них є свої героїчні вчинки. На сусідній позиції біля Богородичного стояв один із наших взводів. Коли відбувся прорив танків, хлопці відпрацювали з «одноразки» і з «Метіса». Потім підключилася артилерія наших суміжників, і ворог натрапив на мінне поле — усі танки були знищені», – згадує Олександр.

Кліщіївський напрямок Олександр описує як один із найважчих, де було багато поранених побратимів. Противник вдавався до постійних повторних атак: групами по 10–15 осіб, що регулярно навалювалися на позиції приблизно кожні три години. Попри інтенсивність атак, оборонці дали відсіч та, як повідомляється, завдали ворогу великих втрат.

Різо закликає чоловіків долати страх і приєднуватися до захисту Батьківщини й рідних, аби підтримати побратимів на передовій. На його думку, чим швидше вдасться витіснити ворога з української землі, тим швидше настане мир; при цьому він додає, що після завершення бойових дій попереду ще багато роботи з відновлення країни.

Раніше ми розповідали про Дмитра з позивним Мохіто, який приєднався до Нацгвардії у грудні 2022 року, а до війни працював у Харкові та виховував доньку. Уламок міни поцілив у шию Дмитра під Кліщіївкою – попри поранення він понад добу залишався з побратимами, самостійно дістався до медиків і після двомісячного лікування знову на лінії фронту.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».