«Ми всі заслуговуємо на життя без війни»: Вольт з харківської ТрО розповів про війну та мрії

Про це «Слобідський край» пише з посиланням на 113-ту окрему бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ.

До армії Михайло працював на заводі, був електриком, трактористом й комбайнером. Уміння працювати руками й твердість характеру знадобилися йому й на фронті. Після базової підготовки він потрапив до 2-ї роти 120-го батальйону.

Перше бойове хрещення прийняв на Бахмутському напрямку, в Костянтинівці. Там від побратима «Кайзера» почув правило, що врятувало життя багатьом: «Роби, як я – і будеш жити!» Далі були бої на позиціях в Удах, облаштування укріплень, а згодом – знову Донбас. Михайло став водієм: віз бійців на передову і повертав їх назад.

«Це завжди був рух на одному подиху – крізь вибухи та під прицілом ворожих FPV-дронів. Одного разу, під час евакуації побратимів, перестав працювати РЕБ. Я повернувся на базу – і система знову запрацювала. Згодом дізнався, що ворог захопив будівлю, куди я мав їхати. Якби поїхав – потрапив би прямо в руки противника», – згадує чоловік.

Михайло каже, що служить заради своєї родини та майбутнього України.

«Я мрію про те, щоб у нашій країні люди жили у мирі й спокої, щоб діти сміялися на подвір’ях, а підземелля залишилися лише підвалами, а не шкільними класами. Щоб звук косарки чи автомобіля більше ніколи не викликав у людей асоціацій із війною. Бо ми всі заслуговуємо на життя без війни. І воно обов’язково прийде», – зазначає військовий.

Раніше ми писали про Михайла з позивним «Знахар» – головного сержанта взводу, командира гармати артилерійської батареї 113-ї окремої бригади територіальної оборони.