Пішов до війська попри бронь та «білий квиток»: історія тероборонівця «Вєтки»

Про це повідомляє «Слобідський край» з посиланням на 113-ту окрему бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ.

У 2023 році Дмитро вирішив долучитися до Сил оборони, остаточно на його рішення вплинув обстріл ТЕЦ-5.

«Травневий наступ окупантів на Харків у 2023 році та приліт «Іскандеру» по третьому енергоблоку ТЕЦ-5 стали сильною мотивацією для мене доєднатися до війська. Тоді я, як і багато моїх співробітників, отримали акубаротравму, і вже на лікарняному ліжку було вирішено – я йду саме до Харківської тероборони», – згадує чоловік.

Тоді Дмитра направили до медичної роти на посаду водія-електрика, зазначивши, що люди технічних спеціальностей скрізь завжди потрібні.

«Те відбувалося саме в ті перші дні, коли бригада отримала бойове завдання на Донецькому напрямку – ще не знали місцевості, а переміщення, тим паче евакуаційні заходи, здійснювали вночі лише на якихось підсвічуваннях, тому що нескінченні рої FPV-дронів  полювали за нами цілодобово», – каже військовий.

Він згадує, як одного разу вночі їздив у пошуках поранених побратимів-мінометників.

«Моя «еваккоманда» отримала завдання – потрібна допомога командиру групи вогневої підтримки, бо ворожі FPV підбили його машину. Ми терміново вирушили на допомогу, та, коли знайшли скрізь нічну темряву того командира, він повідомив, що в нього лише легка акубаротравма, а медичної допомоги потребують його хлопці з мінометної батареї, які поряд потрапили під обстріл  FPV-дронів. Дорога була ґрунтова, а ніч темна. FPV залетів прямісінько в капот евакавтомобіля, де я був водієм, та вже за секунду я почув у вухах дзвін, лобове скло посипалося на мене, біла пелена перед очима – і все наче в тумані», – говорить Дмитро.

Підтримуючи один одного, евакуаційна команда через вікна вибралася з авто до найближчого окопу. Проте у той час ще один FPV завис над ними та пішов на зниження.

«Доля нас врятувала – він заплутався за гілки дерев. Зараз уже жартома згадуємо, мовляв: «Вєтку врятували вєтки», бо свої своїх рятують, вони ж українські, і ми на рідній землі. Так і просиділи до світанку в тому окопі, тримаючи над собою клаптик чорної тканини, яка випадково залишилась з нами та дуже стала у пригоді. «По сірому» йшли десь дві години пішки до свого запасного командного пункту, а вже звідти нас відправили до стабілізаційного пункту до медиків своєї ж медичної роти», – розповідає чоловік.

Він говорить, що їхня медична рота – справжня родина та команда однодумців, яка працює, щоб рятувати українських захисників. 

Раніше ми писали про 26-річного Дениса з позивним «Денчик» – санітарного інструктора у 5-й Слобожанській бригаді «Скіф» НГУ. До повномасштабної війни чоловік був кухарем і майстерно готував будь-які види пасти.