Хотіла мобілізуватися після школи: історія операторки дронів «Торнадо» з 41-ї ОМБр
Військовослужбовиця 41-ї ОМБр з Харківщини пройшла шлях від гранатометниці до операторки ударних дронів. Побратими дали їй позивний «Торнадо» – за силу, рішучість і характер.
Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 41-ї окремої механізованої бригади, передає «Слобідський край».
Операторка ударних дронів батальйону безпілотних систем 41-ї ОМБр отримала позивний «Торнадо» – за характер, силу волі та рішучість, які помітили побратими.
«Після закінчення 11 класу намагалася мобілізуватися і виключно – на бойову посаду. Після дуже довгих перепон моя мрія здійснилася. Я пройшла базову військову підготовку нарівні з чоловіками і не вимагала для себе жодних поблажок. Особливо мені подобалась зброя, і не лише стрілецька. Так я стала гранатометницею на АГС-17», – розповіла операторка.
В окопах дівчина почувалася «наче риба у воді»: наводилася на ціль, корегувала вогонь, заряджала й тягла тяжку зброю, допомагаючи побратимам. Під час боїв на Лиманському напрямку її підрозділ потрапив під потужний мінометний обстріл – їй пощастило вціліти, отримавши осколкове поранення у коліно.
Згодом «Торнадо» зацікавилася безпілотними літальними апаратами і переконалася, що сучасні технології й розвідка завдають ворогу не менше шкоди, ніж класична піхота. Почавши з аеророзвідки, вона опанувала й ударні дрони – тепер виконує завдання з ураження ворога скидами з повітря у складі батальйону безпілотних систем.
Військовослужбовиця вдячна побратимам і посестрам за підтримку, а також одному з командирів, який помітив її потяг до дронів і направив у потрібне русло. Не менш важливою залишається підтримка сім’ї: її чоловік із позивним «Славян», з яким вони разом служили у розрахунку гранатометників, нині на лікуванні й прагне якнайшвидше повернутися до строю. Подружжя мріє далі боронити Україну – тепер уже не лише із землі, а й з повітря.
Військова «Торнадо» / Фото: 41 ОМБр
Раніше ми розповідали про Дмитра з позивним Мохіто, який приєднався до Нацгвардії у грудні 2022 року, а до війни працював у Харкові та виховував доньку. Уламок міни поцілив у шию Дмитра під Кліщіївкою – попри поранення він понад добу залишався з побратимами, самостійно дістався до медиків і після двомісячного лікування знову на лінії фронту.
Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
