Харків’янин легко запам’ятовує гігабайти інформації

«Містер пам’ять» – так ми в редакції «СК» охрестили Олексія Бессонова. Чоловік за секунди запам’ятовує мегабайти інформації. На рахунку Олексія декілька рекордів – він швидше за всіх в Україні із закритими очима збирає кубик Рубіка (4×4), а ще швидше за всіх у світі запам’ятовує послідовність із 180 кольорів (за шість хвилин). Також серед його гіннесевськіх досягнень – рекорд із запам’ятовування таблиці Менделєєва. Олексієві вистачило тижня, щоб вивчити, а потім розповісти за 20 хвилин 15 секунд порядковий номер елементів, назву, символ, масу з точністю до другого знака після коми, номер групи та період елемента. Сказати, що ми були здивовані, – це нічого не сказати. Геній!

Але сам містер пам’ять себе таким не вважає. Більше того, він стверджує, що таких результатів може досягнути будь-яка людина. Ну, майже будь-яка.

– Насправді є одна категорія людей, яким це дійсно буде не під силу – ледарі, – каже з посмішкою Олексій. – Збоку це, може, й виглядає нереально, хоча варто тільки трохи потренуватися, і все вийде. У школі зазвичай цьому не вчать. Кажуть, вивчіть з 5 по 25 сторінку. Або вам розповідали, як це правильно робити?

– Ні, – відповідаємо гостю редакції.

– От і мені – ні. Навчався добре, але предмети зубрив так само, як і переважна більшість однокласників. До речі, так засвоював інформацію я до старших курсів вишу. А потім мені це набридло, і я почав шукати спеціальні методики тренування пам’яті.

– Хто ви за освітою?

– Військовий хімік.

– Військовий інститут, кажете... То мабуть, це якісь засекречені технології, за якими раніше спецагентів готували?

– Дійсно, більшість цих методик за часів СРСР використовували при підготовці розвідників. Та зараз майже всі вони у відкритому доступі. Одна з них – римська кімната, або метод Цицерона. З історії відомо, що цей оратор міг годинами виступати перед публікою і нікуди не підглядати. Якщо просто, то секрет його методики такий: тези свого виступу Цицерон розставляв по уявній кімнаті. Наприклад, йому потрібно було розповідати про душу, потім про бога і т. д. Подумки ці образи кріпив по кімнаті: дзеркало – це душа, вікно – бог тощо. А потім під час своїх промов перед публікою він ходив уявною кімнатою і згадував усе, що йому було потрібно. Таких методик маса, але самому їх досить складно освоїти.

– У вас же вийшло?

– Мені теж допомагали деякі люди (посміхається). Це як з іноземними мовами. Зараз в Інтернеті безліч навчальних програм, однак більшість людей обирають живе відвідування курсів. Це ефективніше.

Юлія Шматченко

Повну версію статті читайте в № 97 за 15 серпня.