Під Харковом є «Рай»

Неподалік від Харкова є особливе місце – активна стайня «Рай». Для коней, як і для людей, війна стала складним випробуванням, особливо її початок. Був період, коли власники стайні були на межі відчаю, бо не було чим годувати тварин. На допомогу прийшли небайдужі люди. Сьогодні вже коні допомагають дітям і дорослим відновити емоційний стан, відпочити та набратися сил.

Активна стайня «Рай» до повномасштабної війни була рекреаційним простором для дітей та дорослих. Сьогодні тут також організували курс терапії за програмою «Іповенція» для військових, які захищають Харківщину.

Історія цього місця почалася більше десяти років тому. Власники стайні Ганна та Олександр Ніконенко переїхали сюди з міста, щоб бути ближче до природи, і з початку про коней узагалі не йшлося.

«Раніше жили у центрі Харкова. Переїхали не через коней, просто хотілося жити на природі. Це було дванадцять років тому. Рік пожили, я чоловіку кажу: щось мені конячку хочеться. А він каже: ну шукай. Я знайшла маленьку, придбала, але коли ми її забирали, її маму вагітну здавали на ковбасу, як кобилу, небезпечну для людей, то ми і її забрали, а вона нам народила Барі. А потім до нас почали приєднуватися кіннотники, власники коней, тут не всі коні наші», – згадує Ганна.

Коні на стайні «Рай» утримуються у наближених до природних умовах. Відповідно до потреб цих тварин їм організоване не тільки харчування (вони їдять постійно, навіть уночі), а й можливості вільно рухатися. Зокрема, для коней зроблена спеціальна стежка. Тому власники передавали їх на утримання саме до цієї стайні.

Активна стайня «Рай» до початку повномасштабного російського вторгнення жила яскравим і насиченим життям. Дорослі й діти із задоволенням проводили тут час. Для дітей проводилися багатоденні туристичні збори – заняття з кіньми та інші активності.

Кілька років поспіль Георгій з друзями брав участь у кінно-туристичних зборах в активній стайні «Рай». Сьогодні він студент одного з харківських вишів і з теплом згадує часи, проведені в цьому місці.

«Такий досвід, емоції неможливо забути – друзі, наметове містечко і, звичайно, коні. Спілкуючись з ними, я багато чому навчився, не тільки поводитися з цими неймовірними тваринами, а й контролювати себе. З одного боку, враження, що це було десь в іншому житті, а з іншого – наче вчора. Я досі добре пам’ятаю, як готувати коня та взаємодіяти з ним під час виконання вправ. Вдячний тим, хто мене цього навчив. То класні були дні!» – говорить Георгій.

Нові суворі випробування постали перед стайнею рай та її власниками вже у перші години від початку бойових дій на Харківщині в лютому 2022 року. Насамперед потрібно було заспокоїти підопічних істот, які метушилися з переляку від звуків постійних обстрілів.

Через якийсь час тварини звикли до вибухів, і в них уже не було такої паніки. На відміну від людей.

«Ставив собі питання, за який час коні зможуть адаптуватися до нової реальності – вистрілів, вибухів, ракет, що пролітають поруч. Їм на це знадобилося десь шість днів. Тоді як ми ще не могли звикнути і прийняти те, що відбувалося навкруги, як і раніше, було дуже тривожно. Добре, що нікого з коней не поранило обстрілами і на звуки вони не звертали уваги, тоді для них головне було, аби їжа була. Якось неподалік впав касетний боєприпас, який наробив багато шкоди на вулиці поруч – посік автівки, будинки. У момент обстрілу ми з Анею якраз на стайні перебували. Тож, почувши наближення снаряда, довелося падати чи не у кінські кізяки. Того року з прибиранням за конями було складно, трактористи не виїжджали, в них були інші справи. На щастя, до нас не долетіло», – каже Олександр.

Згодом перед подружжям постав новий, як виявилося, чи не найбільший виклик: як прогодувати два десятки коней у воєнні часи?

«Для нас це була ще одна війна – забезпечити коней кормом. Кінь їсть вісімнадцять годин на добу. Знайти та привезти сіно було дуже складно. Я знаю трактористів, які, добуваючи сіно для стаєнь, підірвалися. Такий випадок трапився на полі поблизу Старого Салтова. Багато хто відмовлявся косити, заготовляти сіно. Плюс зберегти його під час війни вкрай важко. Лише по інерції намагалися не падати духом», – згадує власник стайні.

І тут на допомогу стайні прийшли небайдужі люди, які у критичний момент знайшли необхідний корм і допомогли з доставкою.

«Це класна історія! Минулого року в нас жили військові. У них був командир, такий суворий бородатий, «строїв» своїх хлопців постійно. А потім дивлюся, він придбав маленького цуценятка. Кажу: «О! В тебе є душа!». У той час на стайні був поні, власники якого виїхали за кордон і не могли його більше утримувати. Вони попросили віддати тваринку в добрі руки, щоб ви розуміли, поні коштує дорожче, ніж кінь. Не знаю, мабуть, через те, що декоративна порода. Я стала придивлятися до цього хлопця. Якось він сказав, що йому дуже поні подобаються. Я відповіла, що в мене є для нього подарунок. Боже! Як він стрибав! Як дитина. А хлопці сміялися: «Хто що притягнув з фронту, а цей поні!». Я сама відвезла поні, чоловік допоміг обладнати бус. І він у нього на подвір’ї приватного будинку вже бігає, і йому всі радіють», – з посмішкою розповідає Ганна.

Якщо до повномасштабної війни стайня «Рай» проводила кінно-туристичні збори, то зараз тут організовані реабілітаційні програми.

Заняття проводяться для дітей і дорослих. Групи дітей привозять з громад Харківської області. Але Ганна говорить, що також проводить заняття для дітей на стайні у Запорізькій області, куди їздить працювати з кіньми.

«Іноді діти приїжджають із психологами, і ми отримуємо позитивний фідбек від фахівців. Діти більш відкриті, ніж дорослі, із захопленням біжать до коней. Тому заняття для дітей дещо відрізняються від тих, що проводяться для дорослих. Узагалі доводиться підлаштовувати програму залежно від того, які люди», – зазначає власниця стайні.

Ідея використовувати спілкування з конями для психологічної рекреації військових у власників у партнерстві з волонтеркою Марією Волковою виникла наприкінці 2022 року.

«Вона приїжджала до своєї конячки, спілкувалася з нею, а потім виходить і говорить: «Аню, це працює! Давай будемо давати це людям». Запитую: «Як? Я не знаю, як це дати людям». Марія відповідає: «Я знаю». Ми об’єднали свої зусилля та зробили ось таку програму і у 2023 році почали працювати», – згадує Ганна.

На початку повномасштабної війни Марія Волкова стала засновницею громадської організації «ХАробрість». Каже, що починали з гуманітарної допомоги мешканцям Харкова та допомоги захисникам – «від каші для людей на Салтівці та переселенців до тепловізорів для військових».

Програма психологічної реабілітації захисників і захисниць, яка називається «Коні перемоги», вже третій рік працює для них безкоштовно.

«Це не просто катання верхи, я дуже хочу, щоб люди це розуміли. І це не іпотерапія, яка передбачає серію занять у визначений період, ні. Це саме психологічне розвантаження, це так звана іповенція, коли людина знаходить контакт та спілкується з конем», – наголошує Марія.

За її словами, такий контакт дуже корисний для людини, вона розвантажується та відволікається від тривожних думок. Марія перевірила це на власному досвіді.

Марія переконана, що ця програма має працювати і далі, щоб якомога більше військових могли взяти в ній участь:

«Військові як ніхто витримують скажені навантаження, вони виснажені не тільки фізично, а й емоційно. І ми бачимо, як їм допомагає спілкування з конями. З нами співпрацюють військові психологи. Вони дають нам зворотний зв’язок. Вони кажуть, що люди приїжджають іншими після іповенції – відпочилими та відновленими», – наголошує волонтерка.

У фестивальний день на стайню приїжджає група військових для занять за програмою іповенції. Починається все зі знайомства та інструктажу.

«Ми ж розуміємо, де та в якій місцевості перебувають військові під час служби. Зазвичай, коли вони приїжджають і бачать, що у нас така велика зелена територія, хлопці спочатку напружуються. Це видно», – зауважує Ганна.

Господарі розповідають гостям про особливості поведінки коней, як безпечно з ними поводитися, як завоювати довіру цих тварин. Програма включає знайомство людей та коней, тварин дають погодувати. І це швидше для того, щоб люди звикли до коней, ніж навпаки: насправді у тварин тут багатий досвід. Далі за програмою заняття із поводження з кіньми навчають, як накинути мотузку та ходити поруч. А вже потім – верхова їзда.

«Це треба відчути. Дійсно з’являються мурашки, коли підходиш до коня. Я про себе кажу, те, що особисто відчуваю. Наповнює спокоєм, є розслабленість, – ділиться своїми враженнями Євгеній, військовослужбовець. – Місце дуже гарне. Видно, що коні у доброму гуморі, доглянуті. Загалом атмосфера, аура, що сприяє релаксу. Це моя думка, але я впевнений, мене усі підтримають. Це можна побачити по обличчях. Видно, що всі отримують задоволення. Велике спасибі, що нас запросили, що ми можемо трохи тут відпочити. Із задоволенням ще раз приїду та усім буду розповідати, щоб також приїжджали. Це такий маленький оазис серед нашого важкого специфічного життя, якого нам усім не вистачає».

Між заняттями господарі продовжують розповідати гостям про коней – цікаві факти та підготовка до наступних вправ. Поруч на імпровізованій сцені музиканти настроюють інструменти, готуючись до вечірнього концерту. На величезному мангалі готується обід.

«Уперше стикаюся з кіньми. Дізнався багато нового для себе. Як з ними взаємодіяти, правильно поводитися, як вони на все реагують. Не все одразу виходить. Але це класно, багато нових вражень. Зрозумів, що з кіньми потрібно спілкуватися зовсім по-іншому, ніж з людьми. Є бажання повернутися, я б кожен день сюди їздив», – у захваті говорить ще один військовий на ім’я Рустам.

За програмою «Коні перемоги» приїжджають групи військових по 10–15 осіб. Таких груп було вже близько сімдесяти. Програма для військових складається з трьох блоків.

Перший блок – коли вони заходять до коней та знайомляться з ними ближче. Не всі можуть одразу торкнутися коня. Іноді дуже бояться.

«Ще є блок «Піймай коня». Не за допомогою ласо, ми вчимо так налаштувати своє тіло, що кінь сам підійде. Хлопці кажуть: як це? Відповідаю: видихни, розслабся, і кінь захоче бути з тобою поруч», – розповідає Ганна.

Третій блок – їзда верхи, для тих, кому можна за медичними показниками, та розслаблюючі вправи.

«Втім, до нас приїжджали хлопці без кінцівок, але вони також можуть їздити верхи. Це завдяки тому, що коні у нас навчені та утримуються належним чином», – додає власниця стайні.

На переконання Марії, програма «Коні перемоги» має вийти за рамки активної стайні «Рай», щоб охопити якомога більше українських захисників. 

«Ми вже понад тисячу військових провели через цю програму за цей час, але це краплина у морі. Важливість цієї програми важко переоцінити. Наші захисники – це люди, які витримують найскладніше. Їх повернення до цивільного життя, їх повернення до нормального життя – дуже складна задача. І наша програма реабілітації – маленький пазлик у вирішенні великої задачі, але він важливий, – каже волонтерка.

Вона зазначає, що розглядається перспектива залучити інші стайні по Україні.

«Бували випадки, коли військові приїжджали до нас, але йшли не на заняття, а у затишок і просто спали. А потім нам казали, що так добре їм давно не спалося. Ще була така історія. Нам написали хлопці, які до нас приїжджали: «Ми в окопах сидимо, складна ситуація, все дуже погано, а ми очі заплющуємо й уявляємо стайню». Це так зворушливо і дає усвідомлення, що ми робимо потрібну справу», – підкреслює Марія.