Мисливці на вітер
Його техніка допомагає заощаджувати електроенергію президентам, зіркам сцени, підприємцям не тільки в Україні, а майже по всьому світу.
Вітряк ручної роботи
Жителі країн Європейського Союзу про економію, зокрема на «комуналці», мабуть, вже з’їли собаку, на відміну від українців. Утеплені фасади житлових будинків, альтернативні джерела енергії, такі, як сонячні батареї, вітряки – це вже норма життя. Але норма радше «там» – в Україні до цього тільки-но починаємо приходити. Можливості економити на енергоресурсах і зменшити споживання мінімум у два-три рази у нас є. І навіть у деяких галузях українці, зокрема, харків’яни, можуть втерти носа іншим європейцям. Так, уже майже 20 років у нашій області створюють машини, які допомагають приборкувати природу задля потреб людини, і разом із тим бути енергетично незалежними.
Цим займається невеличке підприємство «Світ вітру», яке розташоване неподалік від Харкова – у селі Жовтневе. Там, у колишньому корівнику, розмістилося серйозне науково-технічне товариство. Гурт ентузіастів, так можна назвати цей колектив із 18 чоловік. Адже на державному рівні цією галуззю фактично не займаються. І люди, у нашому випадку авіаційні інженери, самотужки реанімують справу, яка дозволяє людству бути незалежним від нафти і газу, берегти навколишнє середовище, і нарешті – економити на споживанні електроенергії.
Директор підприємства Олександр Люшня каже, що харківські вітрогенератори якісніші за ті, що виробляють у ЄС, і коштують менше.
Вітрогенератор – пристрій, який дозволяє перетворювати кінетичну енергію вітру на електричну. Виробництво цієї штуки – справа не з легких, і це практично робота «хендмейд». І в цьому ми переконалися на власні очі, побувавши у цехах підприємства. Кожен фахівець займається своєю справою: хтось виготовляє лопаті, хтось генератор, а хтось «постамент» для вітряка.
У процесі виготовлення лопасті вітрогенератора
А так виглядають готові лопасті вітрогенератора
- Ми виробляємо вітроелектричні установки (ВЕУ) і супутнє обладнання – у повному комплекті, – розповідає директор «Світ вітру» Олександр Люшня. – На маленькому підприємстві зосереджені всі етапи виробництва: від лопатей до генераторів, електроніки і самої конструкції. Установлюємо все «під ключ», і далі надаємо обслуговування.
Генератори також роблять самі.
Основа для майбутнього вітрогенратора
Сьогодні підприємство готує п’ятірку вітрогенераторів різної потужності – від 1 до 6 кВт.
Найменші на місяць можуть виробляти 20–40 кВт·год, найбільші – 1200–2400 кВт·год. Вітрогенератори використовують для енергозабезпечення приватних будинків, котеджів, підігріву та освітлення теплиць, перекачування води тощо. Окрім вітряків підприємство виконує інші замовлення, наприклад, виготовлення нестандартного обладнання, проектування.
Для революціонерів і зірок Євробачення
Ціна на вітрячки стартує від 400 доларів США і може сягати двох десятків тисяч. Тому замовниками цієї фірми є в основному дві категорії заможних людей: ті, хто має певну нерухомість у місцях, де відсутня електроенергія. Наприклад, будинок на хуторі, де вже аварійні електромережі і протягнути від них собі дроти – небезпечно. Чи дачі у плавнях, біля ставків або в інших важкодоступних місцях. І друга категорія – люди, яким просто хочеться мати вітряк і вони можуть собі дозволити його купити. Вони страхують себе на випадок аварій, відключення електроенергії. Так, у сусідньому з Жовтневим селі Тішки чоловік поставив собі вітряк. Цієї зими через погоду там порвало лінії електропередачі. Село було знеструмлене тривалий час, і лише його будинок жив, так що й сусіди приходили «підзарядитися».
– Покупцями є в основному заможні люди: бізнесмени, прокурори, нардепи... Є фермери, які купують вітряки, наприклад, для теплиць, охоронні підприємства. Під Чугуєвом одні хлопці взяли в оренду ставок, поставили будиночок. Наш вітрячок дозволяє їм зарядити телефони, подивитися телевізор тощо. Інший чоловік під Люботиним купив неелектрифіковану ділянку, на якій розводить кіз. Наш агрегат також допомагає йому у господарстві, – розповідає директор.
Може похвалитися підприємство і відомими клієнтами. Вітряк виробництва наших умільців працював у президента Віктора Ющенка. Ганяє вітер машинка і у співачки Руслани Лижичко. Готували вітряк навіть для закордонного революціонера: керманича Куби Рауля Кастро як подарунок від українського генерала Анатолія Лопати. Та чомусь подарунок до кубинця так і не дійшов.
Руслана Лижичко та харківський вітряк. У планах зірки обзавестися ще декількома такими машинами.
Дісталися Атлантичного моря
За 16 років роботи фахівцям підприємства вдалося випустити близько 600 вітрогенераторів. Більшість із них працює на Батьківщині. Третина прижилася за кордоном. Цікаво, що у сусідній Росії працює невелика частина – усього 30-40 машин, більшість же – у Європі. За словами директора, хоч одна або дві їхні машини є в усіх країнах Європейського Союзу.
– Нашої продукції нема хіба що в Австралії та Латинській Америці. А так навіть в Атлантичному океані працює, на Азорських островах, – розповідає про географію мандрівок своїх вітряків Олександр Люшня.
Підприємство тривалий час не експортували офіційно свою продукцію. Здебільшого приватні особи-іноземці самі приїздили сюди за такою покупкою. У цьому ж році підприємство вперше офіційно відправило на експорт чотирикіловатний вітряк, який поїхав до Німеччини. За словами європейців, попит на таку техніку зараз є.
– Наш рівень, на мою думку, суттєво вищий за тамтешню техніку, на їхню ж думку, нічим не гірший, але головна перевага у тому, що в Україні купити її дешевше, – розповідає Олександр Люшня. – Наші вітряки поряд із голландськими та американськими, як правило, показують себе краще. У нас достатньо складна конструктивно машина, вона має більші функціональні можливості, наприклад, регулювання на вітрі краще. Головне, що люди задоволені.
Такий вихід на ринок ЄС став можливий завдяки певним обставинам. Сьогодні у Євросоюзі склалася ситуація, за якої фірмам вітряної енергетики вигідніше займатися великими масштабами, а сектор малої вітряної енергетики зостався майже незаповнений. Тамтешні маленькі фірми, які ще років 10 тому займалися цим бізнесом, не витримали конкуренції із дешевшими китайськими вітряками й позачинялися. Але китайська продукція виявилися низької якості й довго не прослужила, набувши недоброї слави. І зараз у ЄС фактично відсутні підприємства, які роблять машини для малої вітроенергетики. Україна ж, а саме Харківщина, отримала шанс заповнити цю нішу.
Згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства, до 2019 року у світі очікується зростання сектора відновлюваної енергетики на 40 %. Нині відновлювані джерела енергії є сектором виробництва електроенергії, який зростає найшвидше у світі. До 2018 року вони, за прогнозами, займатимуть майже 25 % у глобальному енергетичному виробництві. Зокрема, частка вітру, сонця, геотермальної та біоенергетики у виробництві електроенергії подвоїться і досягне 8 % до 2018 року.
Як користуються вітром та сонцем у ЄС
Величезні багатометрові вітряки присутні майже в кожній країні ЄС. За даними звіту Єврокомісії, який публікується кожні два роки, у 2013 році частка відновлюваної енергії у всьому енергетичному циклі в ЄС становила 15 %. Роком пізніше вона зросла на 0,3 %. У планах – збільшення до 20 % частки джерел цього виду енергоносіїв до 2020 року. Досягти таких показників Євросоюзу вдається насамперед за рахунок таких країн, як Швеція, Данія, Латвія, де частка відновлюваних джерел енергії складає до 42 %.
У Республіці Польща, наприклад, обабіч бездоганних доріг зі звукоізолювальними парканами височіють вітряки та сонячні батареї. Останні помічаєш на багатьох дахах багатоповерхівок, проїжджаючи польськими містами. Енергію, яку отримують таким чином, можна використати для освітлення під’їздів тощо. Також, виявляється, живлячись сонячною енергією, у Польщі можуть працювати світлофор чи дорожні вказівники. Просто, екологічно, економно. Ось так стоїш на світлофорі, наприклад, у Богодухові, а він може працювати автономно, від сонця. Сонячна енергія тут використовується навіть для паркоматів. 
На вулицях Варшави та й інших міст ЄС будь-кому можна взяти напрокат велосипед. Розплатитися слід у паркоматі, який працює завдяки прикріпленій зверху на ньому невеликій сонячній панелі.
Тетяна ВАСИЛЕЦЬ, власний кореспондент