Про що писав «Слобідський край» 70 років тому (ФОТО)
«Коли на нашу священну землю ступила нога німця-окупанта, молода колгоспниця Вовчанської сільгоспартілі ім. Хрущова (село Охримівка Харківської області) Марія Щербаченко звернулась до райвійськкомату з проханням відправити її добровольцем на фронт», – так починалася одна зі статей «Слобідського краю» в номері від 2 квітня 1944 року.
Напередодні святкування 70-річчя Перемоги над нацизмом у Європі «СК» згадує, про що писали наші журналісти в часи війни (коли газета ще мала стару назву – «Соціалістична Харківщина»), а також колеги з газети «Красное Знамя».
Періодичні видання воєнних часів зберігає Державний архів Харківської області.
Отже, 46-й номер газети «Соціалістична Харківщина» від 2 квітня 1944 року розповідав про дівчину, мешканку Вовчанського району, яка стала захисницею Батьківщини.
Фотокопія шпальти 46-го номера газети «Соціалістична Харківщина» від 2 квітня 1944 року
«...Вона настояла на своєму. В одній із військових частин Марія Щербаченко незабаром стала відомим автоматником. За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і геройство Марії Захарівні Щербаченко присвоєно звання Героя Радянського Союзу».
Після звільнення території Харківської області від окупантів наші колгоспники перевиконували плани посівних робіт, хлібопоставок державі, відроджували цукрову промисловість, писали ЗМІ тих часів. Залізничники ремонтували розбиті залізничні станції та зруйновані колії. Відновлювалися старі та будувалися нові трамвайні і тролейбусні маршрути у місті.
У Харкові було розгорнуто рух багатоверстатників, стахановців промисловості й транспорту. Як писали у газеті «Красное Знамя», стахановець-тисячник заводу маркшейдерських приладів казав: «Мною владеет одна мысль, одно желание: как можно крепче помочь фронтовикам в их решающей схватке с врагом. Поэтому в своей работе всегда придерживаюсь стахановского правила – уходить из цеха только тогда, когда задание полностью выполнено» (№ 3 від 5 січня 1945 р.).
На шпальтах «Соціалістичної Харківщини» можна було прочитати, як Харківський облздороввідділ, щоб забезпечити активну участь жінок-колгоспниць у польових роботах, у 1944 році організував у колгоспах 2026 дитячих ясел, розрахованих на 50 тисяч дітей. Також значно збільшилася сітка оздоровчих майданчиків та заводських піонертаборів. Особлива увага приділялася дітям-сиротам. Льотчики Північно-морського флоту надіслали в допомогу їм та дітям, чиї батьки перебувають на фронті, 500 тис. карбованців. На ці кошти у Помірках відкрили дитячий будинок імені льотчиків Північно-морського флоту.
Не припинялося у важкі повоєнні часи і культурне життя Харківщини. Кореспонденти писали про те, як швидко відбудовувалася радіотрансляційна мережа міста: вже на початку 1944 року було відновлено 383 тисячі радіоліній, відремонтовано 14 радіостанцій, що обслуговували 20 тисяч абонентів і понад 50 вуличних динаміків. Зріс попит на літературу, літературні вечори проводилися і в селах, куди виїздили бригади Спілки письменників та актори Харківської філармонії. На Полтавському шляху, недалеко від мосту через річку Лопань, відкрився кінотеатр для дітей...
Розповідали наші старші колеги й про те, як залучали учнів і вчителів області до робіт з відбудови рідних сіл та міст. Учні брали участь у недільниках на промислових підприємствах, у парках та скверах міста. Звичайно, вони відбудовували школи: робили ремонт, майстрували шкільні меблі. Працювали в підшефних госпіталях, залучалися також до сільськогосподарських робіт в колгоспах і радгоспах. Наприклад, у 1943 році учні шкіл Вовчанського району засіяли різними культурами 7 га полів. У 1943–1944 рр. було створено учнівські бригади по 25–30 учнів для виконання сільськогосподарських робіт.
Особливу увагу, судячи з публікацій, після звільнення харківської землі приділяли упорядкуванню могил славних воїнів, що загинули на нашій землі.
Начальник відділу інформації та використання документів Марія Ельксніт, матеріал з газети "Слобідський край" № 53-54 від 07.05.2015