Транзитом через Харків. Нова реальність львівських донеччан (ФОТО)

14.04.2015 11:31 Суспільство
фото Юлії Шматченко та Ольги Комарової фото Юлії Шматченко та Ольги Комарової

За останній рік Харківщина прийняла найбільшу кількість переселенців із Донбасу та Криму – понад 120 тис. осіб за офіційними даними і близько 200 тис. неофіційними.

А наша географічна протилежність Львівщина – удесятеро менше, хоча й за інших умов.

Задля збереження громадянства

Першими до львівської громади долучилися кримчани. Для допомоги одне одному вони згуртувалися й створили різні громадські об’єднання. Згодом до львівських кримчан почали підтягуватися переселенці з Луганської та Донецької областей.

– Усі переселенці – це насамперед громадяни України, які виїхали з окупованих територій саме тому, що хочуть зберегти своє громадянство, – наголошує координатор громадської ініціативи «КримSOS» Алім Алієв.

У «КримSOS» дуже потужний юридичний відділ, який працює не тільки в українському правовому полі, а ще й у російському. Переважна більшість волонтерів – саме переселенці. Їх юридичні поради та пам’ятки використовують вимушено переміщені особи по всій Україні.

Транзитом через Харків

Донбас і Львів розділяють понад тисячу кілометрів. Тож у місті Лева небагато людей, які через обстріли лишали свої будівлі «в тому, в чому були». Переважна більшість українців їде сюди цілеспрямовано. Дехто навіть на облік не стає, одразу купує житло, а декому спочатку доводиться дуже важко. У Львові зарплати невисокі, а ціни щоденно зростають.
– У Донецьку я займався ресторанним бізнесом понад 20 років. Пройшов шлях від звичайного офіціанта до директора та власника великого ресторану. Тепер весь комфорт і статусність залишилися на Донбасі, тут довелося розпочати життя з чистого аркуша, – розповідає «донецькій львів’янин» Олександр.



Він разом із дружиною та двома синами спочатку виїхав до родичів у Харків. Але пробули у Першій столиці недовго: місто сподобалося, однак бентежила неспокійна ситуація. Вирішили усією родиною поїхати до Львова. З Донецька виїжджали ще влітку, тож із собою брали лише легкі речі, сподівалися, що скоро повернутися додому.

– Спочатку було дуже тяжко – без житла, без грошей (переважно всі кошти було вкладено в донецькій ресторан). Ми навіть змушені були на кілька місяців оформити дітей до школи-інтернату, де б вони могли жити й харчуватися. Як тільки обзавелися постійним житлом, синів з інтернату забрали. Старший склав іспити, вступив до фізико-математичного ліцею. Молодшого також перевели до кращої школи, продовжує футболам займатися, – розповідає Олександр і пригортає наймолодшого. Батько разом із сином завітали на Фестиваль писанок, та разом з іншими переселенцями з Донбасу та Криму взяли участь у розписуванні великої писанки, яку назвали «Тюльпан миру».

Організаторські навички Олександра стали йому в нагоді у Львові. Він створив громадську організацію, яка допомагає переселенцям. На день міста, 6 травня, він разом з іншими активістами організовує виставку «Код української нації – справжня єдність», в якій візьмуть участь львівські художники та митці з Донбасу. Завершиться вона аукціоном, усі виручені кошти підуть дітям, які вимушені були втікати від пострілів на Донбасі. А ще в найближчих планах Олександра – футбольний турнір «Кубок єдності», в якому братимуть участь не тільки земляки чоловіка, але й кримчани, львів’яни та учні польських шкіл.

Юлія Шматченко, матеріал з газети "Слобідський край" №42 від 09.04.2015

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта