Чому мешканці Харківщини відмовляються від евакуації: коментарі волонтерів
Навіть в умовах активних бойових дій та щоденних російських атак з повітря на Харківщині волонтери стикаються з парадоксальним явищем – категоричною відмовою мешканців від евакуації.
Команда волонтерів ГО «П’ятихатки-БАМ», яка працює в «сірих зонах», розповіла журналісту медіа «Слобідський край» про основні причини такого вибору та роз’яснила, чому більшість побоювань людей хибні.
Ключові чинники відмови: від майна до психологічної травми.
За словами керівниці організації Валентини Пироженко, першим і найсильнішим фактором є матеріальний. Люди бояться залишити нажите, їхати «в нікуди» з двома сумками. На другому місці – домашні тварини. Часто мешканці мають десятки котів і переконані, що на новому місці не дозволять тримати тварин.
«Людям треба покинути все і жити в гуртожитку з іншими, чужими людьми. Буває, літні люди залишаються вдома, годують тварин і кажуть: «Я не можу виїхати, бо на мені 25 собак і 50 котів». Тримаються за дім до останнього», – пояснює Валентина.
«У Харкові теж стріляють»
Волонтер Тимур Казанський зазначає, що в мешканців прифронтових зон викривлюється сприйняття реальності. Вони звикають до постійного «шуму війни», перестають вважати його смертельною загрозою. Натомість новини про обстріли інших міст викликають більший страх, ніж вибухи у власному городі.
«Ті, хто довго залишається в таких зонах, поступово звикають до умов, які можна назвати просто пеклом, втрачають здатність адекватно оцінювати ситуацію. Часто чуємо: «У Харків не поїду, там кожного дня обстрілюють, а тут мені нормально». Тут є аспект першої психологічної допомоги: людей треба не просто вмовити, а вивести зі стресового заціпеніння, надати підтримку, а потім уже розкачати для виїзду», – розповідає Тимур.
«Нетранспортабельні» родичі
Ще одним поширеним побоюванням є здоров’я літніх батьків. Діти залишаються під обстрілами, бо вважають, що їхні рідні не витримають дороги. Проте досвід волонтерів доводить: сучасна евакуація дозволяє перевозити навіть важкохворих у лежачому положенні, тоді як перебування в підвалі без медикаментів набагато небезпечне.
«Буває, люди доглядають близьких і кажуть, що вони нетранспортабельні. А коли нарешті хочуть вивезти, то в село вже неможливо заїхати автівкою. Найправильніша евакуація – завчасна. Вона сьогодні кардинально змінилася: робимо її максимально спланованою, щоб людина не відчувала тривоги, щоб їй було комфортно. Це не просто порятунок від смерті, це шанс на гідне життя в тилу», – зазначають у підсумку волонтери.
Вони наголошують: держава та гуманітарні центри забезпечують евакуйованих житлом, харчуванням та соціальними виплатами, що є критично важливим для тих, хто боїться залишитися без засобів до існування.
Про те, які поради дають психологи, щоб переконати людей евакуюватися з небезпечних територій, «Слобідський край» писав раніше.
Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
