Допомогти здійнятися на ноги

08.06.2016 11:40 Суспільство
Два роки тому Харківська область прийняла найбільше переселенців зі Сходу. Тепер утікачі від війни намагаються знайти своє місце на території, що стала їхнім другим домом.

На валізах

Два місяці в санаторії, три – у лікарні, ще кілька місяців – у волонтерському хостелі, та знову – лікарня. Так 32-річна Юлія Рімш із семирічною донькою Софією подорожують ось уже два роки. На перший погляд може здатися, що так мати й донька відпочивають. Якби не кілька обставин: їхали вони з дому не від хорошого життя, а від війни. До того ж, Юлія – мати-одиначка, а Софія страждає на ускладнену форму ДЦП. Ще при народженні дівчинка отримала тяжку травму головного мозку, й у пів року лікарі поставили діагнози: мікроцефалія, спастичний тетрапарез, атрофія зорових нервів. Вона погано бачить (лише контури предметів і людей), не може стояти, ходити й повзати, брати ручками та говорити. Але мати не здається, шукає можливості для лікування дитини у спеціалізованих центрах, які є в Україні. Ми познайомились із Юлією та Софією у «Соціальному домі» у Харкові, де родину прихистили благодійники – «Благо», «Динамо», «МультіКультіUA». Перед цим Софія проходила курс реабілітації в Українському НДІ протезування, протезобудування та відновлення працездатності в Харкові, а потім – у дитячому клінічному санаторії «Хаджибей» в Одесі.



– Коли два роки тому я виїхала з Горлівки на лікування доньки, думала, це ненадовго. Але подорожі затяглися. У Харків ми приїхали наприкінці квітня минулого року, – розповідає Юлія.
У Харкові одинокій матері-переселенці одразу почали допомагати небайдужі. Так, волонтери «Станції Харків» допомогли оформити грошову допомогу за інвалідністю, дали оголошення про збирання допомоги, почали шукати житло. А волонтери групи «Славяне» купили дорогі ліки для дівчинки.

– Ми приймали цей препарат місяць, після нього покращилась опора, опустилась п’яточка, покращився вестибулярний апарат. Я можу обперти Софію на себе, і вона стоїть. Почали підійматися на сходах на четвертий поверх. Увімкнувся розумовий розвиток, вона почала включатися й реагувати на психолога чи лікаря. Дуже старається взяти ручкою щось, – розповідає Юлія.

Аби зберегти позитивну динаміку, Софії потрібно приймати цей препарат раз на квартал. Але ліки – лише частина комплексного і тривалого процесу лікування та реабілітації, який необхідний дівчинці принаймні в період активного росту. Зараз родина готується пройти курс лікування у Трускавці, за мінімальними підрахунками він коштуватиме (разом із проїздом і проживанням) 15 000 грн.

– Щоб самостійно лікувати таку дитину, треба бути олігархом, бо скрізь усе щось коштує, і недешево. Мабуть, до трьох років у батьків є віра в чудодійну таблетку: з’їж її – і все як рукою зніме. Звикнутися з думкою, що тобі над цим треба тяжко працювати щоденно, багато років поспіль, не всім вдається, – вважає Юлія.

Та жінка не полишає надії звести доньку на ноги. Має дві мрії: повезти дитину на лікування в Китай (тамтешні лікарі творять дива, але коштує це непідйомні для родини 17 000 доларів) та обзавестися машиною. Якби була своя автівка, каже Юлія, їй не довелось би скрізь тягати на руках спеціальний візок для Софії, який їй дуже підходить, але надто важкий. Крім того, жінка вже давно шукає для оренди житло. Коли буде розв’язано й цю проблему, можна буде перевезти до Харкова і племінників з Горлівки, щоб діти відпочили від війни та нарешті відчули щастя спокійного дитинства.

Друге життя паперів


Два роки тому Харківщина прийняла найбільший з усіх областей потік переселенців з Донбасу. Наразі в області нараховується понад 200 000 внутрішньо переміщених осіб (ВПО), більшість з яких потребує різнопланової допомоги: оформити документи й виплати, знайти житло, перевезти туди речі, влаштуватися на роботу і т. ін. З більшістю проблем допомагають впоратись волонтери за підтримки органів влади та міжнародних донорів.

За даними Інформаційної кампанії «Сильніші разом!», з липня 2015 року в Харківській області за підтримки ЄС реалізується проект «Захист прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні», націлений на надання соціальної, юридичної та іншої допомоги ВПО. Здійснюють проект громадська організація «Харківська правозахисна група» (ХПГ) у партнерстві з благодійними фондами «Станція Харків», «Країна понад усе», «Благо», «Зміцнення пожежної та техногенної безпеки», «Берегиня Сходу» та «Ренесанс». Фінансування проекту складає 1,83 млн євро.

Результати такої допомоги вже відчули на собі як переселенці на Харківщині, так і жителі підконтрольних Україні районів Донецької та Луганської областей. Так, юристи ХПГ у рамках проекту відвідали населені пункти Луганської, Донецької та Харківської областей, де надали юридичні консультації та правову допомогу близько 4000 осіб. Найбільш поширеними проблемами є відновлення документів, що підтверджують особу, переоформлення соцвиплат, зарплат, питання працевлаштування. Як розповідає юрист ХПГ Наталія Охотнікова, одною з найскладніших справ було відновлення зарплат працівникам школи в селищі Миронівський біля Дебальцевого.

– Для цього потрібне було адміністративне рішення, що їх перепідпорядковують, і бюджетні кошти переводять з Дебальцевого. Це місто, за Мінськими угодами, належить українській державі, а фактично українська влада його не контролює. Через цю правову колізію люди півроку не отримували зарплату. Ми про цю ситуацію дізналися в серпні минулого року. Після того як ми провели адвокацію, школу було прийнято на баланс Бахмутської (Артемівської) міської ради, і люди почали нарешті отримувати зарплату, – розповідає Наталія Охотнікова.

Багато переселенців приїжджають на нове місце без жодних документів, адже часто вони або були знищені, або потрапили до рук бойовиків. Правозахисники добиваються, часто через суди, відновлення необхідних документів і довідок. Чимало звернень також щодо зруйнованого майна в зоні АТО.

З вокзалу до власних стін

Перше, з чим стикаються переселенці в Харкові, – це вокзал. І саме там два роки тому почали працювати волонтери ГО «Станція Харків». Згодом вони змінили прописку, отримавши приміщення, у якому можуть не тільки збирати гуманітарку, а й надавати соціальну, психологічну допомогу. Крім того, волонтери орендували хостел, у якому можуть тимчасово жити ВПО на час, поки їм знайдуть постійне житло.

Одним з перших у Харкові також почав приймати переселенців на тимчасове проживання табір «Ромашка». Серед гостей закладу була і 28-річна Наталія з Донецька, яка приїхала сюди вперше у 2014 році із сестрою та племінником.

– Їхати на той час нам не було куди, тож можливість оселитися в таборі «Ромашка» була досить актуальною, – каже жінка.

Як розповідає директор Благодійного фонду «Країна понад усе» Оксана Погорелова, тоді заклад являв собою старий літній табір, не пристосований до життя взимку. Коли ж дійшло до фінансування від Єврокомісії (було виділено 1,376 млн грн), ремонт уже було виконано, і гроші спрямували на гуманітарні потреби.

– Закупили продукти харчування, гігієнічні, побутові речі для проживання в таборі, – розповідає Оксана Погорелова. – Ці набори ми роздавали людям, вони їх потім забирали із собою на нове місце проживання. Завдяки проекту нам вдалося купити нормальні меблі (шафи, тумбочки тощо). Крім того, вдалося сплатити комунальні послуги за майже вісім місяців. Це для нас було найактуальніше, адже переселенці не платять за комуналку. Закупили також дрова, бо в нас дров’яне опалення.

Тепер Наталія із сестрою та мамою (яка згодом теж виїхала з Донецька) орендують житло у П’ятихатках, влаштувалися на роботу і почуваються як повноцінні жительки Харкова.

Допомога в адаптації ВПО до життя на новому місці стала основною роботою волонтерів тепер, коли потік переселенців зменшився. Так, і Соціальний будинок, у якому знайшли тимчасовий прихисток Юлія і Софія Рімш, спочатку було задумано благодійною організацією «Благо» як транзитний хаб, або місце тимчасового перебування переселенців. Тепер у будівлі по вулиці Котлова, 7, ремонт якої добігає завершення, є нове призначення.

– Ми бачимо цю будівлю як ресурсний центр, місце для тренінгів, навчання, інтеграції, – розповідає директор БФ «Благо» Володимир Казусь. – Усі зусилля зараз спрямовуються на те, щоб допомогти переселенцям адаптуватися в місті. Щоб вони удосконалили свої навички так, щоб влаштуватися на нормальну роботу і зі статусу переселенця перейшли в статус повноцінного мешканця міста, який нормально заробляє, сплачує податки й не потребує зовнішньої підтримки. Це приміщення буде відкритим простором для різних благодійних і волонтерських організацій. Такий собі безкоштовний коворкінг на 654 м. кв.

На ремонт старої будівлі ЄС виділило в рамках проекту 60 000 євро. Ще близько 15 000 євро було виділено на закупівлю палива для аварійно-рятувального загону спецпризначення ДСНС у Харківській області. Надзвичайники здійснюють перевезення майна переселенців по області, допомагають громадським організаціям, що займаються проблемами переселенців, а також інспектують житло, яке виділяють місцеві органи влади для проживання ВПО.

Серед переселенців, які приїжджають на Харківщину, є люди, які потребують особливого медичного догляду. Це онкохворі, інваліди дитинства та старі, люди, які неспроможні самі про себе потурбуватися. Ремонтувати приміщення для таких пацієнтів і надавати їм матеріальну допомогу взявся «Благодійний фонд «Берегиня Сходу». У рамках виконання проекту ЄС організація відремонтувала житлові приміщення та замінила сантехніку, поставила обладнання для пральні та кухні в Червонооскільському психоневрологічному інтернаті. Крім того, відремонтували відділення для ВПО в Харківському геріатричному пансіонаті ветеранів праці, обладнали пандусом новий вхід до закладу. ВПО отримали одяг, взуття, їх було забезпечено необхідними речами для щоденного життя.

Тамара Кіч

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта