Сільська медицина ледь виживає на Харківщині(ФОТО)

07.05.2016 07:25 Суспільство
Фото Тамари Кіч Фото Тамари Кіч
У Золочівському районі є фельдшерські пункти, які нерентабельно утримувати. Їх роботу оптимізують.

Харківщина була одною з перших областей в Україні у запровадженні реформи і медичні чиновники звітують, що до роботи “первинки” зараз нарікань нема. Та чи насправді все так добре у сільській медицині? Перевірити це ми вирішили на прикладі Золочівського району. 

Один із пунктів нашого "медичного рейду" — село Олександрівка. Місцева амбулаторія ділить будівлю із сільською радою. Тут господарка — Євгенія Верховенко. Про таких кажуть — лікар від бога: працює у рідному селі з 1975 року, і кожного з 1545 пацієнтів знає “як облупленого”. Та й цю амбулаторію будували в 1987 році під її пильним наглядом. Євгенія Миколаївна показує будівлю й розповідає:

-        Взимку газове опалення, але котел поганий, старенький з 1985 року. Ми його ремонтуємо, запчастини дають, але він себе не виправдовує. Старенький холодильник, морозить більше ніж треба. Медикаментів вистачає тих, які замовляємо, працює у селі й аптека.

-        А що зі штатом? - питає голова РДА Ігор Гурін.

-        У нас 2,5 ставки медсестри, на які працюють одна медсестра і санітарка. Я ще за півставки працюю лікарем у Лютівці. Радіус обслуговування 11 кілометрів. А спробуйте цими дорогами поїздити!

Дороги навколо, справді, не дуже. У районі сподіваються, що недавні урядові обіцянки по ремонту шляхів будуть виконані, і тоді хоча б основні дороги  можна буде привести до ладу. А поки що їдемо дорогами, такими як є, а Євгенія Верховенко розповідає про роботу сільського лікаря:

-        Зараз люди такі напружені, що дуже багато хворіють на гіпертонію, навіть молодь. Ось недавно приїхала молода жінка 1970 року народження — а в неї вже високий тиск. Направила її на обстеження. Але я вже навчила своїх пацієнтів бути самостійними, тримати у себе необхідні ліки для екстреної допомоги. Якщо не спадає тиск, він телефонує мені, і я призначаю, що ще треба зробити або виїжджаю. У мене два мобільні телефони, і пацієнти знають їх.

-        Багато викликів буває на день?

-        Коли сім, коли два, а коли шукаю, кого з пацієнтів по дорозі можна оглянути. Якщо погода гарна, бабусі у селі збираються на подвір'ї, я приїду, їм усім тиск поміряю, огляну і поїду далі. Стан хронічних пацієнтів постійно треба контролювати.

Наш рейд продовжився у навколишніх селах, які обслуговує Євгенія Миколаївна, та у яких є свої ФП. Однак враження від останніх були вже не такими райдужними.

У селі Відродженівка, що за кілька кілометрів від Олександрівки, половина приміщення фельдшерського пункту, яке опалюється, не використовується. Медсестра розповіла, що заклад колись хотіли закрити, але старенькі наполягли, щоб цього не робили. Неподалік є ще одне село — Лютівка. Там амбулаторія розташована у старовинній красивій будівлі. Всередині світло, чисто, затишно і тепло. Працюють тут санітарка на півставки і водій, він же водночас і пічник і ремонтник. Жаліються, що за таку зарплату виживати дуже важко.

У прикордонній з Росією Тимофіївці стан ФАПу взагалі жахливий: котел поганий, підлога прогнила, стіни у тріщинах.

-        Утримання цього ФАПу нерентабельне, бо поряд за два кілометри є нормальна амбулаторія. Краще ці кошти направити на збільшення забезпечення бензином, підвищення зарплат лікарю і медсестрам, ніж витрачати кошти на опалювання майже зруйнованої будівлі, - підсумовує голова РДА.

Як говорить Ігор Гурін, району ще належить усе добре порахувати: де можна зекономити, а де додати коштів. Після того як усі пропозиції оброблять, відповідні зміни внесуть у районну програму соцекономрозвитку.

Тамара Кіч

Джерело: SLK
Автор: Менеджер сайта