Сестра не здається: жителька Барвінківщини волонтерить за брата, зниклого безвісти
Молода жінка із села Гусарівка Барвінківської громади волонтерить для бойового підрозділу, в якому служив її брат. Поки брат вважається безвісти зниклим, волонтерка не опускає рук — організовує збори у соцмережах і разом із небайдужими людьми допомагає побратимам рідної людини.
Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповіла сама Маргарита Войтенко.
Як розповідає Маргарита, родом вона із села Гусарівка Барвінківської громади. За освітою — юристка, у мирному житті працювала з військовими та їхніми родинами, надаючи правові консультації. Та повномасштабна війна зробила її шлях більш складним і болісним.
«Ігор пішов до війська добровольцем. Він служив у 49-му окремому штурмовому батальйоні «Карпатська Січ», де починав як звичайний солдат, а згодом став командиром машини кулеметного відділення взводу вогневої підтримки другої штурмової роти. Побратими згадують його як відповідального й мужнього воїна, який добре проявив себе під час перших бойових завдань», — ділиться Маргарита.
Із січня минулого року Ігор вважається безвісти зниклим. Для родини це — постійне очікування і біль. Саме тоді Маргарита вирішила діяти. Вона почала волонтерити для підрозділу брата, підтримуючи його побратимів — тих, з ким він разом стояв на позиціях на Донецькому напрямку.
«Організовую збори коштів через соціальні мережі, здебільшого в Instagram. За кілька місяців разом із небайдужими людьми вдалося зібрати близько 50 тисяч гривень, не враховуючи допомоги власним коштом. Передавала військовим продукти, смаколики, теплі речі, медикаменти, повербанки. Ще на початку служби брата купила для підрозділу генератор за свої гроші», — розповідає волонтерка.
Усі збори Маргарита узгоджує безпосередньо з командиром роти та обов’язково звітує перед тими, хто долучається до допомоги. Нині кошти спрямовують і на підтримку тяжкохворого військовослужбовця з цього ж батальйону, якому потрібне тривале й дороге лікування.
Маргариту підтримують друзі, знайомі, односельці. Вона зізнається: волонтерство — це не лише про закриті запити, а й про моральну підтримку військових, яким важливо знати, що про них пам’ятають і чекають.
Поки доля брата залишається невідомою, Маргарита не припиняє ані пошуків, ані допомоги армії. Її історія — про силу сестринської любові, відповідальність і віру, які не дозволяють опустити руки навіть у найтемніші часи.
Раніше ми писали, що у Близнюках відзначили волонтерку за домашню випічку для фронту
Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
Читайте також:
Тисячі смаколиків та кілометри сіток: волонтери з Куньєвської громади підбили підсумки року (фото)
