У зупинок з’явилася душа: як розквітає Біляївська громада. Фото

31.08.2021 12:30 Біляївка
Фото: Ганна Кардаш Фото: Ганна Кардаш

Біляївська громада не стоїть на місці і продовжує розвиватися. І головне, що вона це робить за безпосередньою участю місцевих жителів. З ініціативи тамтешніх мешканців цим літом у громаді повністю змінився вигляд кількох автобусних зупинок, які тепер перетворили на мистецькі об’єкти. А зробила це місцева художниця Анна Величенко разом зі своєю дружньою родиною.

У молодої Біляївської територіальної громади вже є прекрасна традиція – голова цієї ТГ Олександр Різник регулярно спілкується з місцевими жителями, чує їх болі та потреби і, звичайно, по можливості реагує на них. Кілька місяців тому місцеві жителі звернулися до Олександра Різника з таким проханням: вони запропонували йому перетворити автобусні зупинки в громаді. Цей виклик прийняла місцева художниця Анна Величенко.

– Не так давно на території нашої громади була відремонтована траса Мерефа – Павлоград. Ця дорога сполучає багато населених пунктів, багато людей їздить цією дорогою. Там є кілька зупинок, які ми вирішили перетворити. Узгодили питання з обласним керівництвом, воно дало добро на таке перевтілення, – розповідає Біляївський сільський голова Олександр Різник.

Він підкреслює, що в зупинок тепер з’явилася душа.

– Ми повністю довірилися нашій місцевій жительці, художниці Анні Величенко, яка має профільну освіту. Вона нам показала певні ескізи, які нам сподобалися, і в результаті на початку серпня п’ять зупинок отримали новий, просто шикарний вигляд. До цього це була звичайна бетонна однотонна споруда без душі, наразі там з’явилася певна душа. Кожна зупинка в своїй кольоровій гамі, має свій неповторний малюнок, це не кліше, – зауважує очільник Біляївської ТГ.

Уся робота з перетворення зупинок, за словами начальника відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Біляївської сільської ради Віктора Засухи, стартувала на початку літа.

Автобусні зупинки в Біляївській громаді

– Вели переговори, розмовляли, домовлялися, шукали можливості. Активна фаза – це липень. Усі роботи велися близько трьох тижнів, – розповідає Віктор Засуха.

Читайте також: Веселий і бадьорий у 95 років: як живе єдиний у Біляївській громаді ветеран Другої світової

Люди вдячні

Головний творець цієї краси – місцева художниця Анна Величенко. Дівчина закінчила Харківське державне художнє училище, де вчилася три роки після 11 класів школи. А потім вступила на факультет мистецтв (кафедра дизайну) до Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

– Онучка залюбки погодилася розмалювати зупинки, – ділиться бабуся художниці Ганна Кардаш. – Спасибі Олександру Різнику, Віктору Засусі. Коли нам щось було потрібно, ми дзвонили Віктору Засусі, і нам у той же день це привозили. Керівництво громади до нас ставилося з повним порозумінням, не примушували працювати цілими днями. Вони казали: «Як зручно, як душа лежить до цього, так і робіть». А душа в нас лежала до цієї справи, ми з душею це робили. Ми зупинки перетворювали, так би мовити, сімейним підрядом – Анна, я, а також мої чоловік і донька. За цей час, що розмальовували зупинки, я так звикла до цього, що було не по собі, коли ми все завершили. Навіть трохи сумно стало, що більше не треба йти працювати.

Ганна Кардаш розповідає, що їх робота не залишилася непоміченою місцевим населенням.

– Люди дякують за нашу роботи. Коли працювали, хтось водички приносив, хтось абрикос, хтось морозиво, хтось ще щось. Машини, проїжджаючи повз, сигналили нам, таким чином виражаючи подяку за працю, – каже жінка.

Читайте також: Замість пустирів будуть квітучі сади: у Біляївській громаді висадили понад 250 дерев

Соняшник, ромашки, метелики

Бюджет цих п’яти зупинок склав близько 16 тисяч гривень. Кошти виділили з місцевого бюджету. Половина пішла на матеріал, а половина – на роботу. Ганна Кардаш стверджує, що основною метою їх праці були не гроші.

– Головна ціль – зробити красу і залишити пам’ять про себе своєю працею. Ми, коли проїжджаємо повз цих зупинок, дивимося на них, і просто душа радіє, – ділиться бабуся художниці. – Ми на зупинках зобразили символ України – соняшник і калину. Взагалі ми на ці об’єкти помістили всю природу – лебедів, ромашки, метеликів, сонечок, у нас там є все. А розписані зупинки у петриківському стилі, яким володіє моя онучка.

Олександр Різник говорить, що він жодного разу не пожалкував, розпочавши співпрацю з Анною.

– Розуміючі люди добре усвідомлюють, що це все робиться винятково для них, і ми сподіваємося, що ця краса залишиться на довгий час. Коли люди проїжджають повз, вони отримують емоції від побаченого, у них піднімається настрій, вони бачать, що все-таки життя це не тільки сірі будні, а й якісь певні фарби. Ми дуже вдячні Анні за зроблене, а вона вдячна нам, оскільки для неї це певний досвід, – каже очільник громади.