Поруч і після поранення: як у Близнюківській громаді дбають про ветеранів

Громада створила робоче місце

Юрій Чепіков воював близько року. У боях під Бахмутом отримав серйозне поранення – втратив ліву нижню кінцівку – і був демобілізований. Чоловік відразу вирішив, що сидіти на пенсії не буде. Вдома захисника забезпечили роботою з урахуванням його професійних здібностей. Але це було згодом, спершу ветеран пройшов через шпиталі, реабілітацію.

Ветеран ЗСУ Юрій Чепіков за роботою / Фото: Андрій Фурман

«Лікарям довелося відтяти мені ногу вище коліна, але я від самого початку лікування був налаштований оптимістично. Навіть психолог, який розраховував на тривалу роботу зі мною, після першого ж візиту зауважив, що його послуги мені не потрібні. А що скиглити? Руки ж цілі! Вони головні в моєму ділі. До війни працював на СТО, займався шиномонтажем, паралельно з цим ремонтував бензопили, мотокоси, мопеди та велосипеди», – розповідає Юрій.

У Близнюках чоловікові виділили для роботи окреме приміщення, встановили в ньому станки для виготовлення дублікатів ключів. Крім цього, селищна рада закупила інструмент для ремонту бензопил, мотокос та двоколісного транспорту.

«До війни мав купу замовлень. Звертались не тільки приватники, а й власники фермерських господарств. Сподіваюсь, що люди йтимуть до мене і зараз, тим паче, що знайти в Близнюках мене тепер набагато легше, ніж у селі Садовому, де я мешкаю», – говорить ветеран.  

День молоді, який відзначили в Україні 12 серпня, став для Юрія черговою можливістю продемонструвати свої вміння. З нагоди цієї дати у громаді відбулася низка заходів, один з яких – майстер-клас з виготовлення дублукатів ключів від ветерана ЗСУ Юрія Чепікова.

 Психологічна, фінансова, медична допомога

Близнюківська громада межує з Донецькою областю, де точаться запеклі бої. Тому тут добре усвідомлюють важливість надання допомоги чоловікам та жінкам, які воювали, демобілізувалися і повернулися додому.

«Наразі на Близнюківщині зареєстровано 120 ветеранів ЗСУ. Для них у Центрі надання соціальних послуг та у КП «Близнюківська центральна районна лікарня» працюють фахівці із супроводу ветеранів. Інформацію про демобілізованих ми отримуємо через наших старост. Територія нашої громади дуже велика – нараховує 98 населених пунктів, 14 старостинських округів, усе неможливо охопити. Старости першими спілкуються з демобілізованими і надають про них інформацію фахівцям із супроводу ветеранів», – розповідає секретар Близнюківської селищної ради Лідія Шулець.

Ветерани ЗСУ на концерті до Дня миру / Фото: Юліана Волкова

Як зазначає Лідія Шулець, фахівці з супроводу навідують ветеранів удома, з'ясовують, яка підтримка їм потрібна.

«Ми розуміємо, що демобілізовані можуть потребувати різної допомоги – психологічної, фінансової, медичної. Але, як правило, все починається з психологічної реабілітації. З цією метою понад рік тому ми підписали меморандум про співпрацю з БФ «Деполь України». Згідно з умовами меморандуму, психологічна допомога надається ветеранам та членам їхніх родин. Щосереди приїздить бригада лікарів. Вони проводять групові або індивідуальні тренінги, в залежності від потреби», – зауважує Лідія Шулець.

Психологічний стан ветерана нерідко перебуває у прямій залежності від його матеріально-житлових проблем. У громаді допомагають розв'язати і ці питання.

«У минулому році з бюджету громади були виділені кошти на придбання житла для ветерана ЗСУ з першою групою інвалідності. Разом з родиною він перебрався з аварійного житла до квартири з усіма зручностями», – розповідає Лідія Шулець.  

Дбають у  громаді і про фінансову підтримку ветеранів, зокрема на лікування.

«Прийнята обласна програма щодо захисників і захисниць України, яка передбачає співфінансуваня на санаторно-курортне лікування осіб з інвалідністю. П'ятдесят відсотків – кошти громади, п'ятдесят – обласного бюджету. По нашій громаді бажання оздоровитися в поточному році виявили сім ветеранів. Кошти будуть виділені на черговій сесії Близнюківської селищної ради. Також ветерани з інвалідністю проходять санаторно-курортне лікування за кошти обласного бюджету в санаторіях регіонального підпорядкування. Двоє вже пройшли, один запланував свій відпочинок на осінь», – розповідає начальник відділу з питань соціального захисту населення Близнюківської селищної ради Олена Гришко.  

Ветерани не засиджуються вдома. У кожного родина, за яку вони несуть відповідальність. Відновивши сили, кожен з них намагається знайти роботу.

«Ми пропонуємо хлопцям працевлаштування на підприємстві з благоустрою «Комунальник», і є такі, що вже пристали на цю пропозицію. Не кожному з них через стан здоров'я така робота по силах. Тоді можливий полегшений варіант. Троє чоловіків з нашого ветеранського осередку, які мають інвалідність, працюють охоронцями в селищних установах», – зазначає Лідія Шулець.

У громаді добре усвідомлюють, що ветеранам, які мають через поранення проблеми з пересуванням, потрібно знаходити способи покращувати якість життя. І вони знаходяться. Пандуси передбачені до кожної установи, кожної організації, магазинів, ринків тощо. Також у громаді працює безкоштовний пункт прокату технічних засобів реабілітації: інвалідних візків, ходунків, палиць та милиць.

«Незабаром початок нового навчального року. Старости проводять опитування серед родин ветеранів, чи зібрали вони дітей до школи, чи потрібна допомога. Услід за цим вирішення не менш актуального питання – забезпечення дровами. Громада турбується про те, щоб люди, які її захищали, втратили на полі бою здоров'я, жили в комфорті і теплі»,  – зазначає Лідія Шулець.

 Ветеран допомагає ветерану

Ніхто так не зрозуміє ветерана, як його побратим. Андрій Фурман демобілізувався у 2023-му. Пів року боровся з наслідками поранення – був скований у рухах, важко давалося пересування, а потім влаштувався фахівцем із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Близнюківської селищної ради.

«Справа не тільки в фізичному здоров'ї. Коли я повернувся, то вирішив відразу стати до роботи. Однак швидко зрозумів, що ще неготовий. На все потрібен час. З власного досвіду знаю, що краще свого побратима навідати вдома, ніж запрошувати його до себе в кабінет. У домашній обстановці він швидше «розкривається», легше йтиме на контакт», – розповідає Андрій Фурман.

За словами помічника ветерана, близнюківським захисникам дуже пощастило. Вони мають унікальну можливість відновитись силами по-домашньому у сучасному реабілітаційному відділенні при КЗ «Близнюківська центральна районна лікарня».

 «Я теж нікуди не їздив. У нашій лікарні є все: високопрофесійні фахівці, медикаменти, тренажери. Більше того, реабілітолог Артем – мій сусід по під'їзду. Коли ми з ним перетинались на сходах, то він неодмінно мене наставляв: «За перила триматися не треба. Пробуй сам, без підтримки. Швидше діло буде». Ну як ти лікаря ослухаєшся?», – з доброю іронією говорить помічник ветерана.

Як зазначає Андрій Фурман, головне – це організувати хлопців на підходяще діло, не дати їм засидітись вдома.

«Є в нас річка, а кладка через неї вже відслужила своє. Згуртувалися і кожному знайшлося заняття: витесати дошки, збити їх докупи, викосити прибережний очерет. Незабаром організовуємо змагання зі спортивної риболовлі, які завершаться смачною юшкою», – розповідає ветеран.

 Ветерани Близнюківщини на концерті гурту «Козак Сістем у Дніпрі» / Фото: Андрій Фурман

 Виїздять чоловіки, які пройшли фронт, і до великих міст. Пам'ятним для багатьох став концерт гурту «Козак Сістем» у Дніпрі.  

Помічник ветерана у громаді не один. Разом з Андрієм працює його тезка Андрій Ткач. Якщо на Андрієві Фурману, як він сам наголошує, культурно-масовий сектор, то на його колезі – робота з рідними ветеранів, членами родин загиблих і зниклих безвісти.

«Різні бувають ситуації. Наприклад, чоловік кілька днів не виходив на зв'язок. Приймаю стривожену дружину, розраджую, підказую, які документи потрібно зібрати, щоб отримати п'ятдесятивідсоткову знижку на оплату «комуналки». Людина про себе не дає знати, а родині потрібно жити далі», – зазначає Андрій Ткач.

Помічник ветерана згадує односільчанку, чоловік якої майже рік вважався зниклим безвісти. Проте вона не втрачала надії і дочекалася на звістку, що він у полоні. Під час одного з останніх обмінів військовополоненими він повернувся додому. Наразі проходить реабілітацію.

Захист ветеранів у Близнюках відчувається на всіх рівнях. Навіть усі служби, до яких їм доводиться звертатися, зведені під одним дахом.

«Нас тут чують і розуміють. Та й як може бути інакше, коли очільник нашої громади теж воював, був одним із нас? Побратими один одного в образу не дадуть», – запевняє Андрій Ткач.