Енергетична незалежність, допомога ЗСУ та вперше у Кубку України: досягнення та плани Богодухівської громади

04.08.2025 15:51 Богодухів
Володимир Бєлий Богодухівський міський голова Володимир Бєлий

Попри близькість до кордону з росією та обстріли, Богодухівська громада продовжує розвиватися і забезпечувати мешканцям комфортне життя. В умовах повномасштабної війни там збільшують кількість сонячних станцій, відкривають хаби, а також запустили нову сортувальну лінію на комплексі з управління комунальними відходами. 

7 серпня у Богодухові відзначають День міста. Проте в умовах великої війни святкування не влаштовують, всі сили та кошти направлені на допомогу Силам оборони. Про те, як живе Богодухівська громада, «Слобідському краю» розповів  Богодухівський міський голова Володимир Бєлий.

– Цьогоріч окупанти часто обстрілювали Богодухівську громаду. Розкажіть про наслідки, скільки об’єктів було зруйновано, скільки вдалося відновити? Як вплинули обстріли на життя в громаді, можливо, люди почали виїжджати, і чи не скоротилася кількість робочих місць?

– Повномасштабна війна змінила наші плани, настрій людей і вплинула на всі напрямки роботи. Звісно, є громади, що постраждали набагато більше, але за 2025 рік наша громада постраждала від обстрілів суттєво. 8 березня прилетіло на бюджетоутворююче підприємство, його майже повністю знищили. Наслідки цих руйнувань ми добре відчули – це зменшення сплат у місцевий бюджет. Люди не працюють, і ми відчуваємо це на своєму бюджеті, на жаль.

Рівно через тиждень, 15 березня, наш основний навчальний заклад, ліцей № 2, теж був майже повністю зруйнований. По ньому вдарили чотирма «Шахедами». Але ми його обов’язково відновимо. Зараз на сесії виділені гроші для того, щоб зробити проєктно-кошторисну документацію, порахувати, скільки треба, щоб його відремонтувати. 

18 липня був обстріл об’єкта критичної інфраструктури. Ми підтримуємо підприємства критичної інфраструктури, встановлюємо сонячні станції. Одна з них зруйнована, також пошкоджена водонапірна башта. Зараз шукаємо кошти, щоб їх відновити.

Тож так, ми маємо руйнування, збитки, втрату робочих місць і надходжень у місцевий бюджет. Також скоротилася кількість робочих місць у громаді. Що стосується населення, то з початком повномасштабної війни виїхало небагато людей. Це суттєво ні на що не вплинуло, бо це приблизно 10 % населення. Разом з тим до нас приїхало багато переселенців із сусідньої Золочівської громади, з Великої Писарівки, що у Сумській області, а також з Харкова, з Північної Салтівки.

– Богодухівська громада прихистила велику кількість переселенців, скільки їх зараз? Як ви підтримуєте ВПО, і чи є для них робочі місця?

– У нас офіційно зареєстровано понад 15 тисяч ВПО. Ми створювали для них всі умови з самого початку. Створили місця компактного проживання, харчували 3-4 рази на добу. Потім хтось виїжджав далі, хтось повертався у свої громади. Але насправді переселенців було у нас більше, ніж 15 тисяч, у два рази точно. Ми це бачили по показниках, які можна порахувати – водопостачанню, водовідведенню, кількості твердих побутових відходів. Тож десь 30 тисяч ВПО, з яких понад 15 тисяч зареєстрованих, і вони залишаються на території громади.

Робочі місця, вакансії у нас є, тому що частина мешканців поїхала. Всі адміністративні послуги надавалися, надаються, і ми робимо усе, щоб вони були якісними. Скарг немає.

– Ви були учасником Конференції з відновлення України URC 2025, що проходила у Римі, й виступали з презентацією громади для пошуку партнерів. Чи є вже якісь результати?

– Ми завжди при першій можливості презентуємо свою громаду, стараємося брати участь у всіх міжнародних проєктах. Нас запросили в Рим, було багато представників Харківщини, це очільники громад і керівництво області. Там зібралися представники різних фондів, організацій, а також італійських неурядових та урядових асоціацій, що пов'язані з органами місцевого самоврядування.

Я сподіваюся на те, що результат буде. Ми розповіли про свої можливості, показали громаду, наші руйнування, розповіли про плани, що робимо своїми силами, а на що хотіли отримати б підтримку, щоб швидше відновитися. Італійські партнери зацікавилися нашими проєктами, і зараз тривають перемовини, йде листування. Надаємо додаткову інформацію електронною поштою, щоб знайти громаду-партнера в Італії, з якою підпишемо меморандум і будемо співпрацювати.

– Ви підписали меморандум з громадами з Київщини в рамках проєкту «Пліч-о-пліч», розкажіть про результати співпраці.

– Це чудовий проєкт. Тилові та спроможні громади підтримують ті, що потерпають від війни або розташовані близько до кордону з рф чи лінії фронту, як наша. Спочатку одна громада з Білоцерківського району, Узинська, стала нашими партнерами. А потім ще одна з цього ж району, Фурсівська, побажала бути учасником, попросилась додатково на наступному етапі, щоб її теж залучили бути нашим партнером.

Ми підписали меморандум, визначили, чим треба займатися. Відбулися зустрічі керівників громад, зараз формується порядок цієї роботи надалі.

Унікальність проєкту в тому, що йдеться не лише про допомогу, а й про обмін досвідом. Ми їздили до них, дивилися, як вони готуються до навчального року, як проходить навчальний процес, будується безпековий простір, щоб діти могли вчитися офлайн.

Від цього усі тільки виграють, бо отримують досвід. Ми ділимося тим негативним досвідом, який, на жаль, отримали за час війни, щоб вони знали, що робити, якщо щось трапиться, а ми бачимо, як працюють вони.

– У громаді створено вже сім бібліотек-хабів, чи плануєте відкривати ще? Загалом що робите, щоб молодь залишалася?

– На жаль, культура завжди фінансувалася за залишковим принципом, така ситуація по всій країні, це ні для кого не секрет. Тому у бібліотеках були невідремонтовані приміщення, старі книжки, туди ходили одиниці, а молодь не йшла зовсім, бо для них там не було нічого цікавого. Тому виникла ідея, щоб на територіях, які зайняті бібліотечним фондом, зробити щось нове, куди прийшли б діти, молодь, якось зацікавити їх.

Так виникли хаби. У бібліотеках зробили ремонт, поставили комп'ютери, повісили мультимедійні дошки, створили умови, щоб там було цікаво і туди йшли люди. І тепер у хабах збирається і молодь, і люди старшого віку, там є життя. Тому ми, попри те, що йде війна, що коштів не вистачає, кожен рік одну-дві бібліотеки обов'язково ремонтуємо. Бо треба працювати з молоддю, рухатися вперед.

– Як відбувається навчальний процес в громаді та як цьогоріч буде організоване навчання?

– Дитячі садки і школи у нас працюють онлайн, тому що центр громади розташований за 20 кілометрів від кордону, є населені пункти біля кордону в трикілометровій зоні. Постійна загроза обстрілів, усе рахується секундами, а не хвилинами, просто не встигаєш добігти до укриття. В окремих випадках завдяки співпраці з міжнародними фондами, зокрема з ЮНІСЕФ, ми відремонтували шість укриттів, де діти займаються, але ще велика черга охочих, щоб діти ходили до школи.

Яким буде наступний навчальний рік? Вже ухвалене рішення, і, на жаль, це знову онлайн. Ми не можемо забезпечити стовідсоткову безпеку дітям, тому іншого варіанта немає.

– Альтернативні джерела живлення та сонячні станції – справжня гордість громади, чи вдається в умовах війни розвивати цей напрямок?

– У 2021 році, коли почалася наша каденція, я пояснив депутатам, і вони тоді підтримали мене, що треба негайно замість газових котелень і топочних установлювати альтернативні види опалення. Це, наприклад, пелетні котельні або на твердому паливі. І ми встигли у 2021 році побудувати чотири нових котельні на пелетах, відремонтували дві на твердому паливі. Вони у найбільших навчальних закладах, загальноосвітніх школах.

Я попросив відходить від газу, який буде дорожчати, й самим добувати електричну енергію, яка теж буде дорожчати, будуючи сонячні станції. Мене тоді підтримали, і ми побудували перші чотири сонячні станції по 30 та 50 кВт. Одну встановили в лікарні й три на водоканалі, щоб не підвищувати вартість води. Побачили, що це дає дуже гарний результат, і вирішили роботу продовжувати.

Але коли у 2022 році почалася повномасштабна війна, усе зупинилося. Почалися прильоти, і ми не могли далі ризикувати. А потім стало очевидно, що треба негайно продовжувати ці проєкти. Тоді всі кинулися купувати генератори, бо світло стали вимикати, почалося руйнування мереж. Треба було знаходити якісь варіанти, і ми вирішили не лише генератори закупити, а й сонячні панелі з акумуляторами. Тобто в роки війни продовжували роботу в цьому напрямку.

Сьогодні я пишаюсь тим, що вже 31 сонячна станція встановлена. Зазначу, що там, де були просто сонячні панелі, ми додали акумулятори, щоб вони могли працювати автономно. А там, де були тільки акумулятори, додавали сонячні панелі. Наприклад, котельня була пелетна, а зараз  там установлюють сонячні панелі, щоб працювати незалежно від того, чи є газ або світло. Це навчальні заклади, лікарні, поліклініка, Будинок культури, ЦНАП, Центр дитячої та юнацької творчості, міська рада, заклади соціального захисту, управління освіти ми переводимо їх на альтернативні джерела незалежного енергозабезпечення. Ці всі об'єкти будуть пунктами обігріву і пунктами незламності. 

Ми йдемо цим шляхом: зараз на кожній сесії виділяємо якісь кошти, щоб створити такий собі енергетичний острів. Це коли кругом нема освітлення, опалення, а є острівки, де це все є. Так-от у нас цих острівків на сьогодні 31 на території громади, і коли їх буде 50 і більше, зможемо їх з'єднати у великий острів.

І ми прийдемо до того, що в місті буде нічне освітлення через сонячні панелі, тобто безплатно – сонце світить, електроенергія виробляється, і ліхтарі вночі горять. Ми у громаді впевнені, що за цим майбутнє.

Сонячні батареї

– Ще одна гордість громади – комплекс з управління комунальними відходами. Пів року тому там відкрилася нова сортувальна лінія. Як вона в роботі?

– Так, це дійсно наша гордість. Ви знаєте, є міста обласного значення, де нема сміттєпереробних та сміттєсортувальних заводів, де зі сміттям не можуть впоратися. А у нас в райцентрі це є, ми не тільки збираємо й вивозимо, а і сортуємо, переробляємо і захороняємо. Це комунальне підприємство, там є робочі місця, люди працюють.

Зараз у нас дві сортувальні лінії, одна була малої потужності, працює вона з 2017 року, тому придбали ще одну, більш потужну. Наше завдання збільшити сортування і підняти цей відсоток як можна більше, бо це екологія, за яку треба думати. Маємо боротися за чисте довкілля і робити все для того, щоб майбутнім поколінням не залишити гори непереробленого, несортованого сміття, що не розкладається понад сто років.

– А як у селах громади проходить процес вивозу сміття? Бо у багатьох населених пунктах з цим проблеми.

– Ми привчаємо людей поступово, розширюємо мережу сіл для того, щоб люди укладали договори з комунальним підприємством, яке у них за графіком цивілізовано вивозить сміття. У нас є два способи. Перший – це контейнери, там, де доцільно їх встановлювати, де компактніше, де більше людей проживає. Другий – їде машина за графіком, і люди виносять сміття.

Другий спосіб більше для сіл підходить, контейнери там нераціонально встановлювати, бо щільність проживання дуже низька. Ведемо роз'яснювальну роботу: треба, щоб люди зрозуміли, що сміття є в кожного, і його не можна викидати на несанкціоновані смітники, які ми ліквідовуємо щороку. Результат є, бо в нас кількість того сміття, що вивозиться, переробляється, кожен рік збільшується. Лише минулого року Комплекс прийняв на переробку 11,6 тис. тонн сміття, для порівняння у 2020 році – 5,6 тис. тонн.

Кількість договорів, що люди укладають добровільно і платять за цю послугу, теж росте. Це питання на контролі виконавчого комітету, ми на всіх засіданнях дивимося динаміку, робимо висновки.

– Що зараз з реабілітаційним відділенням? Чи вдалося укласти угоду про надання послуг з реабілітації з Національною службою здоров’я України?

– Лікарня в нас кластерна, нова, велика, семиповерхова, і було б неправильно, якби в такому закладі в центрі громади, в центрі району не було відділення реабілітації. Ми боролися, і нам вдалося офіційно з 1 січня 2025 року укласти договір з НСЗУ, щоб це відділення фінансували. А до цього ми самі фінансували певний час, купували необхідне обладнання, зробили укриття, покращили матеріальний стан. 

Так, ми ще не на тому рівні, щоб сказати, що в нас все є, але ми над цим працюємо. Шукаємо будь-які варіанти, як покращити матеріальну базу. Зустрічаємося з фондами, інвесторами і просимо додаткове обладнання, яке покращить матеріальний стан лікарні. Навантаження на заклад велике, бо до нас їдуть з інших постраждалих громад.

Відділення реабілітації

– У серпні відбудеться історична подія для богодухівського футболу та спорту загалом – NIKA SMK Богодухів вперше зіграє у Кубку України, стартувавши у кваліфікації. Наскільки це важливо для громади?

– Минулого сезону ми досягли, я вважаю, високого результату ледь не стали чемпіонами Харківської області. Посіли друге місце, тож у цьому сезоні у нас завдання були амбітніші. Ще ніколи богодухівська команда не брала участі у Кубку України. Ми розуміємо, що там вища ліга і перша ліга, команди дуже серйозні, тож для початку просто спробуємо взяти участь. Це вже велике досягнення.

– У разі проходження далі і домашнього матчу за результатами жеребкування матч може пройти у Богодухові? Стадіон відповідає стандартам?

– Перша гра у нас буде з командою з Миргорода Полтавської області. Одразу скажу, що це не слабкий суперник. Якщо вдало проходимо, то наступна гра, згідно з жеребкуванням, буде проходити у Богодухові. У нас один з найкращих стадіонів у Харківській області, всі стандарти витримані. Газон також високої якості.

Загалом наші діти останні роки завдяки роботі дитячої спортивної школи, тренерського колективу дуже радують спортивними досягненнями: вони займають призові місця. Тобто в нас є майбутнє, треба розвивати спортивну базу, і ми маємо створювати всі умови для розвитку підростаючого покоління.

До речі, у роки війни у Богодухові, за 20 км від кордону, така згуртованість молоді, дітей, така у них вмотивованість і воля до перемоги, що, наприклад, наші таеквондисти, кікбоксери, боксери є учасниками і призерами чемпіонатів Європи та світу. Ми цим пишаємось, це наше майбутнє.

– 7 серпня у вас буде День міста, як буде проходити свято? Що б хотіли побажати мешканцям?

– Раніше ми організовували святкування з концертами, феєрверками. Звісно, з початком повномасштабної війни ми не відзначаємо, не робимо такого свята, бо зараз це не на часі. Зараз направляємо всі кошти на підтримку Сил оборони. Наприклад, у 2024 році ми надали 75 мільйонів гривень. Це для нашої громади близько чверті доходів. Цьогоріч, сподіваюся, ця сума буде приблизно такою ж, а може, навіть більшою, бо ми вже підібрались до 60 мільйонів, а тільки трохи більше пів року пройшло. Меншою сума точно не буде.

Окремий напрям – підтримка військовослужбовців і членів їхніх родин. Це наш святий обов’язок. На цю мету з місцевого бюджету спрямовано близько 6 млн гривень. 4 млн гривень – матеріальна допомога мобілізованим мешканцям громади, які проходять службу і мобілізовані Богодухівським ТЦК та СП. Виплати по 50 тис. гривень уже отримали 80 людей. 43 поранені захисники отримали виплати на суму понад 1 млн грн.

Також для нас надважливо, щоб діти загиблих Захисників і Захисниць мали від громади постійну увагу і підтримку. До настання повноліття діти Героїв (44 дитини) щомісяця отримують допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для їхньої вікової категорії. За сім місяців на цю мету спрямовано 1 млн 218 тис. гривень. Це наш обов’язок – забезпечити дітям загиблих Захисників належну підтримку та умови для розвитку, бо саме заради їхнього майбутнього їхні батьки віддали найцінніше – життя.

А святкувати будемо вже після Перемоги. Користуючись нагодою, я хочу подякувати Силам оборони за можливість жити і працювати на рідній землі, підприємствам та підприємцям, які працюють у складних умовах під постійною загрозою і продовжують наповнювати бюджет громади, всім працівникам міської ради, жоден з яких не залишив робоче місце з початку повномасштабного вторгнення, інших бюджетних установ та комунальних підприємств за те, що згуртувалися та працюють на благо Богодухівської громади. А землякам я бажаю терпіння, здоров'я, якнайшвидшого миру і, звісно, Перемоги!