Медицина під обстрілами: яку лікарську допомогу отримують пацієнти у Боровій
У Борівській громаді залишається понад дві тисячі жителів, 500 – у самій Боровій. За медичними послугами місцеві звертаються до КНП «Борівська центральна лікарня». Медперсонал закладу за період війни скоротився більш ніж удвічі і веде прийом у підвальному приміщенні.
Про це кореспондентці газети «Слобідський край» розповіла виконуюча обов’язки головного лікаря КНП «Борівська центральна лікарня» Борівської селищної ради Тамара Горбачова.
За словами медикині, свої послуги місцевим надають такі вузькопрофільні спеціалісти, як терапевт, стоматолог, рентгенолог, дерматолог, педіатр. Щоправда, дітей наразі в громаді немає, родини з дітьми евакуювались і у своїй більшості поселились в Ізюмі. Там їх і приймає лікар із місцевих. У лікарні працює також лабораторія, є можливість зняти електрокардіограму.
«Донедавна у нас був і свій лікар-хірург. До нього завжди була велика черга з пацієнтів. Він добре зарекомендував себе, коли ще був інтерном. Початок його медичної практики збігся в часі з окупацією селища. Наш колега дочекався визволення вдома, в сусідній Гороховатці, і під постійними обстрілами лікував своїх земляків. Коли окупанти знищили міст, який поєднував Гороховатку з Боровою, він добирався до роботи на човні, а потім ще чотири кілометри шляху долав на велосипеді. Нещодавно він добровольцем приєднався до лав ЗСУ, служить у медроті», – розповідає Тамара Горбачова.
Як зазначає виконуюча обов’язки головлікаря, разом з хірургом з медзакладу «пішли» і послуги лікаря ультразвукової діагностики. Свого часу медик пройшов відповідні курси і добре знався на цьому. Тепер, у разі необхідності, жителі громади їдуть проходити обстеження в Ізюм.
«Наразі ми вже не фукціонуємо, як раніше, через брак персоналу. За період війни він скоротився більш ніж удвічі. Більшість медиків взяла відпустки за власний рахунок на період воєнного часу і виїхала деінде: хтось оселився в Україні, хтось опинився за кордоном. Тому довелося ущільнитись – звести всі відділення в одне. Лікуємо тільки амбулаторно, на ніч не можемо залишити пацієнтів не тільки з безпекових міркувань, а й через те, що по декілька днів не буває світла. Генератори, звичайно, рятують, але ми дозволяємо собі вмикати їх всього на три-чотири години», – зауважує Тамара Горбачова.
Діючий персонал, у переважній своїй більшості, винаймає житло в Ізюмі і щодня приїздить на роботу до Борової. Але є медики, які живуть у громаді.
«Коли постійно серед людей і зайнятий своїм ділом, то страх кудись щезає. Він заявляє про себе, коли ти сам на сам з небезпекою. Моя квартира в Боровій поки що вціліла, якщо не рахувати вибитих вікон, але я не ризикую в ній проживати. Виходить, що порятунок від війни тільки в роботі», – говорить медикиня.
Раніше ми писали, що до ВПО в Шевченківському районі Харкова завітала бригада медиків.
