Втратив руку, але знову в строю: історія захисника з Борівської громади
Житель села Підлиман Борівської громади Ілля Малєв добровільно став до лав Збройних сил України, воював на Донецькому напрямку, отримав тяжке поранення і втратив ліву руку. Після тривалої реабілітації він не залишився осторонь війни: плете маскувальні сітки однією рукою та постійно донатить на потреби військових разом із дружиною.
Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповів сам Ілля Малєв.
За словами ветерана, у квітні 2022 року він разом з родиною виїхав з Підлимана буквально за день до його захоплення. Тимчасовий прихисток знайшли на Полтавщині. Там Ілля працював на підприємстві та мав бронювання від мобілізації. Одного дня він прийняв безповоротне рішення: звільнився з роботи та добровільно пішов до війська. У липні 2023-го чоловік поповнив лави ЗСУ.
«Спершу була учебка. Після навчання воював на Донецькому напрямку, поблизу Сіверська, у складі 143-ї піхотної бригади 466-го окремого піхотного батальйону. Обіймав посаду заступника командира взводу, у підпорядкуванні мав близько 30 військовослужбовців. Піхота виконує найскладніші завдання — і це не були легкі місяці», — згадує Ілля Малєв.
30 травня 2024 року Ілля отримав тяжке поранення. Через тривалу евакуацію та десять годин у турнікеті лікарям не вдалося врятувати ліву руку — її ампутували повністю. Попереду був майже рік лікування, санаторії та реабілітаційні центри. Зрештою військово-лікарська комісія ухвалила рішення про звільнення зі служби, нині Ілля — військовий пенсіонер.
Та навіть після втрати руки Ілля вирішив бути корисним армії. Ще під час реабілітації чоловік почав плести маскувальні сітки — однією рукою. Спочатку в санаторії, згодом у Полтаві та Решетилівці він майже рік регулярно ходив на плетіння як на роботу. Кількість виготовлених сіток не рахував, бо не вважає це за потрібне.
«Паралельно з плетінням сіток з кожної пенсії перераховую дещицю на потреби захисників. За ці кошти волонтери купують хлопцям теплі речі, виготовляють окопні свічки, розпалювачі тощо», — говорить ветеран.
До підтримки долучається й дружина Іллі — вчителька за фахом. Вона також переказує частину своєї зарплати на потреби армії. Подружжя переконане: якщо самі не на фронті, то мають робити для фронту все, що в їхніх силах.
Раніше ми писали, як школярі з Донецької громади закрили збір для земляка.
Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
Читайте також:
Від окопної свічки до маскувальних сіток: історія волонтерів з Балаклійської громади (фото)
