Деокуповані території: кілометри пішки за ліками долали бабусі на Харківщині
Коли наприкінці лютого російські загарбники взяли під свій контроль деякі міста та села Харківщини, багато хто з місцевих жителів лишився вдома. Переважно це були літні люди або люди з інвалідністю. Вони не мали змоги виїхати або вирішили бути на рідній землі, як вони кажуть, попри все. Опинившись на війні, ці люди переобладнали підвали з картоплею і «закрутками» на сховища та ділилися останньою їжею із сусідами.
Минуло майже три місяці після того, як українська армія відновила контроль над цими територіями, але потреби в медичній та психологічній допомозі залишаються високими. Ці люди пережили страх, ізоляцію та насильство. Їм потрібна консультація психолога. Поліклініки і ФАПи громад – пошкоджені. Тож доступ до первинної медицини – обмежений. Лікарі та психологи мобільної клініки MSF приїжджають у ці населені пункти, надаючи консультації і ліки.
Мобільна амбулаторія «Лікарів без кордонів» складається з лікаря та психолога. Команди відвідують віддалені населені пункти, де ще не відновили дороги і роботу громадського транспорту, а також ті села і містечка, звідки через війну виїхали державні лікарі.
Захворювання, що призводять до подальшої інвалідності
Більшість пацієнтів «Лікарів без кордонів» – це жінки похилого віку та люди з обмеженими фізичними можливостями. З чотирьох тисяч первинних медичних консультацій, які лікарі MSF надали від початку вересня, три чверті пацієнтів – жінки, а понад 60 % – люди за 60 років. Багато з них уже живуть з обмеженими можливостями, такими як обмежена рухливість, втрата слуху чи зору. Ці захворювання спричинені через вік або неконтрольованими хронічними захворюваннями, такими як гіпертонія та діабет. Нині ці пацієнти ризикують отримати ускладнення.
Пацієнти, які чекають на консультації MSF з первинної та психічної допомоги в Гетьманівці, Харківська область. Фото Лінди Нюхолм / «Лікарі без кордонів»
«Ми спостерігаємо дуже високі рівні артеріального тиску в пацієнтів, наприклад, 200 на 100, враховуючи, що звичайний артеріальний тиск має бути 120 на 80. В іншому контексті цих пацієнтів слід шпиталювати та вести щотижневе спостереження за ними. Тут, у сучасних реаліях, це просто неможливо», – пояснює менеджер з медичної діяльності «Лікарів без кордонів» MSF, лікар Джино Манчіаті.
Відсутність транспорту, переповнені лікарні, страх, викликаний безперервними обстрілами, переміщенням лінії фронту та мінами в селах і містах, ще більше порушує доступ людей до медичної допомоги.
Неконтрольована гіпертонія може призвести до серйозних ускладнень, таких як втрата зору, ниркова недостатність, неврологічні порушення або навіть раптова смерть. Поєднання відсутності медичної допомоги та стресу ускладнює контроль хронічних захворювань.
«Нам розповідають пацієнти, що з лютого до вересня десятки літніх людей із сільської місцевості помирають природною смертю. Ми думаємо, що люди помирають через відсутність контролю за різними хворобами або через серцево-судинні кризи», – каже лікар Манчіаті.
Менеджер MSF з медичної діяльності, лікар Джино Манчіаті. Фото Дарії Самойлової
Окрім цього, за словами Джино Манчіаті, до них приходять люди з ускладненим перебігом ниркової недостатності.
Також через війну хворі на діабет не мали доступу до ліків, а через брак їжі вони не могли контролювати свою дієту. Це може призвести до проблем з рухливістю, зором, м’язами.
Марія є однією з пацієнток. Через цукровий діабет їй важко ходити.
«Ми прийшли сюди через бабусю, вона тремтить і в неї болить голова, – пояснює Тоня, донька Марії. – Ми не мали місяцями ліків проти її діабету».
Тоня живе з мамою Марією та своїм чоловіком, який, за її словами, вдома паралізований. Таких людей, як цей чоловік, – багато.
«Одна бабуся йшла 30 хвилин до нашої клініки; що непросто, коли вам важко ходити. Мене здивувало те, що вона була там не заради себе, а прийшла за ліками для свого чоловіка, – пояснює лікар Манчіаті. – Ці бабусі приїжджають до нас здалеку, не тільки через свою проблему. Вони турбуються про своїх чоловіків або доньок чи синів, які не можуть до нас потрапити, бо мають обмежені фізичні можливості. Ми думаємо, що ми тут, щоб підтримати людей, яких бачимо, але іноді ця допомога значно ширша».
Підтримка психічного здоров’я
«Коли почалася війна вранці 24 лютого, я сиділа біля свого вікна, почула гучні вибухи і побачила в небі хмару пилу. Почали рухатися танки, це було жахливо, – згадує 68-річна Раїса, яка залишилася в рідному селі Яковенкове. – Коли ми зрозуміли, що це не закінчиться за один день, почали думати, що робити далі, як їсти, як займатися городом. Ми намагаємося звикнути до ситуації, але до такої кількості обстрілів звикнути неможливо. Обстріли всю ніч і весь день. Це жахливо».
Раїса – одна з пацієнтів, яким психологи мобільної клініки MSF надають допомогу з питань психічного здоров’я. Фахівці «Лікарів без кордонів» можуть надати пацієнтам інструменти для контролю стресу. І це допоможе нормалізувати артеріальний тиск. Також мобільні клініки допомагають долати симптоми тривоги, гострих стресових реакцій і панічних атак.
«Прийшла до психолога, тому що досі не можу спати. У темряві вночі над будівлями летять ракети. Це дуже страшно. Це давить на мою нервову систему», – каже жінка.
Коли недостатньо лише психологічних консультацій, лікарі та психологи MSF працюють разом, щоб знайти кращий спосіб підтримки пацієнтів.
«Ця війна забрала моє здоров’я і сина. Тепер його немає, і моє життя закінчилося. Я дуже погано сплю. Я виснажена. Прокидаюся з жахом і бачу його (загиблого сина) перед собою», – пояснює 70-річна жителька Василенкового Валентина, яка втратила сина Рому від вибуху на міні.
Пацієнтка MSF Валентина, 70 років, Василенкове, Харківська область. Фото Лінди Нюхолм / «Лікарі без кордонів»
Багато літніх жінок, з якими зустрічаються команди MSF, почуваються самотніми, покинутими. Оскільки вони сумують через втрату членів сім’ї та за тим життям, яке вони знали. Багато хто не має мети жити далі.
«Ці бабусі розгублені через те, що не мають мети жити далі. Ціль їхнього життя зруйнували. Вони знають, що треба знайти іншу мету, щоб жити, але, обдумуючи це, їхні очі сповнені безнадійності, – пояснює менеджер із психічного здоров’я MSF Каміло Гарсія. – Бабусі говорять нам, що відчувають, ніби в них вкрали останні роки життя».
Попри високі потреби в психологічному відновленні, Гарсія вірить, що стійкість і сила цих жінок допоможуть їм упоратися з цим і одужати.
«Українські бабусі мають приховану силу і стійкість. Вони вирішили залишитися у своїх оселях попри бої, попри бомби. Вони відстояли своє право залишатися там, де їм належить, і для цього потрібна мужність», – каже Каміло Гарсія.
Важливо
Якщо вам потрібна медична допомога від «Лікарів без кордонів», зробіть відповідний запит на їх сторінці у Фейсбуці
У тему
- З березня MSF надала майже 8 тисяч консультацій з первинної медичної допомоги жителям Харківщини. З переміщенням лінії фронту на початку вересня MSF надала 4 тисячі медичних консультацій пацієнтам у віддалених селах і містах Харківської області, з яких три чверті пацієнтів – жінки, а 60 % – люди за 60 років.
- MSF працює в таких селах, як Новий Бурлук, Безмятежне, Циркуни, Піски-Радьківські, Протопопівка, і місті Ізюм.
- MSF також здійснила донацій на суму в понад 400 тисяч євро для лікарень та закладів охорони здоров’я Харківщини. «Лікарі без кордонів» допомагають з харчовими продуктами, гігієнічними наборами та товарами першої необхідності, співпрацюючи з волонтерами.
Будь у курсі
Médecins Sans Frontières / Лікарі без кордонів (MSF) – це міжнародна незалежна медична гуманітарна організація, що надає допомогу людям, які постраждали внаслідок війн, конфліктів, епідемій, катастроф або позбавлені доступу до медичної допомоги, і працює у понад 70 країнах світу.
Нагадаємо, у Циркунівській громаді формуються списки тих, хто може отримати 1200 гривень для жителів звільнених територій. Для того щоб отримати грошову допомогу від Червоного Хреста, жителі населених пунктів громади, які залишалися під окупацією з 24 лютого до 5 травня, мають написати відповідну заяву.
У листопаді в Центрі первинної медичної допомоги № 1 Харківського району завершилися спільні тренінгові заняття з парамедиками-волонтерами британської благодійної організації UK-MED, яка спеціалізується на наданні високоякісної невідкладної медичної допомоги постраждалим під час епідемій, конфліктів та стихійних лих.
Нагадаємо також, що у деокупованій Боровій установили модульний будинок для місцевої «швидкої». Відділення Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф на Борівщині допомогла облаштувати польська благодійна організація.
Підготувала Марина Олексєєва