Жителі Безруків: «Усе важливо – і житло, і дороги, і квіти, бо живемо тут і зараз»

Ніч під окупацією    

Безруки в Дергачівській громаді були під окупацією одну ніч. 25 лютого 2022 року росіяни зайшли в село, а вже 26 лютого їх звідси вибили. Але населений пункт почали масово обстрілювати: відстань від села до кордону з рф – трохи більше 20 кілометрів. Хоча місцеві кажуть, що їм, так би мовити, пощастило – розташовані неподалік Прудянка, Цупівка або Слатине розбиті сильніше.

«Обстріли в нас продовжуються, всього пошкоджено більш ніж 60 домоволодінь, це приблизно 10 відсотків житла», – розповідає староста Безруківського старостинського округу Володимир Мицай.

Прильот у Безруках

З початку війни тут загинуло 10 мирних жителів. Населення спочатку масово виїжджало, потім потроху почало повертатися. До лютого 2022-го у старостинському окрузі (до його складу, крім Безруків, входить ще село Лещенки, розташоване на відстані один кілометр) проживало 2700 людей. На вересень 2022 року, коли майже вся Харківщина була звільнена, вдома залишалося 650 людей.

Розбите житло у селі

«Навесні-влітку 2022 року люди ховалися від обстрілів у підвалах та погребах. І в себе вдома, і в адмінбудівлях, які є в селі. У Дергачівській громаді на початку повномасштабного вторгнення одразу був створений гуманітарний штаб, який допомагав усім місцевим жителям. До нас також привозили продукти першої необхідності: хліб, муку, олію, цукор, сіль, крупу, макарони. Трохи пізніше почали возити гарячі обіди, їх, до речі, нам і зараз привозять. Я особисто возив тоді продукти разом з місцевими волонтерами», – розповідає староста.

З початку великої війни село пів року жило без світла та газу. Окупанти розбили не лише лінії електропередач на десятки кілометрів, а й розподільні станції, розташовані у Слатиному. Гуманітарний штаб тоді забезпечив село генераторами, які закріпили за вуличними комітетами. Так місцеві качали воду зі свердловин, заряджали телефони. У Безруках хваляться, що в них тоді без світла навіть магазини продовжували працювати.

До зими 2022 року електро- та газопостачання відновили, тож зимували, зважаючи на складну безпекову ситуацію, більш-менш комфортно. Хоча до холодів усе одно готувалися ретельно – наприклад, завезли тим, у кого немає газового опалення, гуманітарні дрова. 

Староста Володимир Мицай разом з місцевою мешканкою на місці влучання КАБу восени 2024 року

Нове житло недалеко від дому

Усе пошкоджене через обстріли житло в Безруках намагаються швидко відремонтувати. Причому, наголошують у старостаті, у них у Дергачівській громаді житло відновлюють у першу чергу, а вже потім – інші будівлі.

Гуманітарний штаб має запас необхідних матеріалів, а волонтери одразу починають відновлювати розбите.

Державна програма єВідновлення тут працює без перешкод, бо, як каже Володимир Мицай, комісія з визначення розмірів збитків виїжджає на обстеження житла навіть на досить небезпечні території. Людям з пошкодженим житлом треба допомогти, тому й їдуть.

«Коли розмір компенсації складає до 100 тисяч гривень, громада має можливості допомогти все відновити. А більші суми компенсує держава, через програму єВідновлення. Вона в нас активно працює, у старостинському окрузі завдяки їй відремонтовано більш ніж 20 домоволодінь», – розповідає староста.

Волонтери ремонтують розбите житло

Не критична в окрузі й проблема з оформленням документів на право власності на майно, через яку в багатьох прикордонних населених пунктах єВідновлення пробуксовує. Людина не має документів, тож не може й подаватися на компенсацію від держави. У Безруках таких випадків небагато, розповідають у старостаті. А якщо комусь треба, то оформити все необхідне можна протягом декількох місяців, а тоді вже звертатися за державною компенсацією за пошкоджене житло.

«У нашій громаді зібралася дуже відповідальна команда, вдалося навіть архіви зберегти. Тож можна зібрати або відновити необхідні документи, а якщо не всі, то поїхати в районний чи обласний архів теж нескладно – транспорт працює», – розповідає староста.

Щодо компенсації за знищене майно, то й її отримували жителі старостату. Люди придбали нове житло в Дергачах, Пісочині, Мерефі, лише одна родина переїхала на Львівщину. Тож і в Дергачівській громаді більшість робить той же вибір, що і більшість жителів усієї Харківщини: далеко від дому виїжджати не хочуть, залишаються у своїй області. Або, як заради об’єктивності додає Володимир Мицай, оселяються в сусідній Полтавській області, але на кордоні з Харківською – все одно ближче до дому. 

Діти – у пріоритеті

Наразі у старостинському окрузі проживає 1520 людей – більше половини довоєнного населення, серед них 182 дитини віком до 18 років. Є навіть багатодітна прийомна родина, де виховується 11 дітей. Вони переїхали в Безруки більше 10 років тому, за рахунок коштів обласного бюджету їм придбали зручний будинок. Молодшій дитині зараз 4 роки. 

На початку великої війни тато зі старшими дітьми був вдома, а мама з молодшими на півтора-два місяці виїжджала. Але потім повернулася, і зараз на питання про евакуацію в родині відповідають, що хочуть бути вдома.

«Ми, звісно, допомагаємо цій родині, ми всім дітям допомагаємо. Їм треба приділяти максимальну увагу, бо дітям зараз дуже важко – зростати на війні. Наприклад, у нас гуманітарну допомогу надають кожному жителю, потім ще одну – на кожну родину, і окремо – на дітей в залежності від віку: до 10, 14 та 18 років», – розповідає Володимир Мицай.

Безруківський старостат з медпрацівниками та відділом центру зайнятості Дергачів

Клубу в селі немає. Планували його побудувати, розробили проєкт, але повномасштабне вторгнення завадило його втіленню. Тож місцем зустрічей та спілкування для місцевого населення є ліцей – жителі села раніше часто тут збиралися.

Зараз заклад працює онлайн, а в його підвалі за допомогою Дергачівської міської військової адміністрації обладнали укриття. Там сучасний ремонт, комфортні умови, тож можна за необхідності збирати людей. Як розповідає староста, директорка ліцею Юлія Миколаївна залишається в селі, більшість вчителів теж на місці, і для дітей в укритті можуть проводитися заходи, якщо дозволяє безпекова ситуація.

Нещодавно пройшли випускні для 9 та 11 класів. І діти, і вчителі, і батьки зібралися нарядні та з гарним настроєм, але, і це зрозуміло, людей було небагато. Та й атмосфера на нечастих святах, навіть дитячих, зараз не та, яка була раніше, до великої війни. 

«У нас ситуація нормальна»

У Безруках зараз працюють продуктові та будівельний магазин, відділення «Укрпошти» та «Нової пошти». Зі зв’язком теж нормально – по всьому селу добре бере безперебійний інтернет. Навіть коли немає світла, він працює завдяки сонячним батареям.

Волонтери привезли твердопаливні брикети для опаленням домівок соціально незахищених верств населення, січень 2025 року

Щоденно відкрита місцева амбулаторія, де приймають два лікарі та медичний персонал. У цю будівлю теж прилітало, але постраждали лише вікна. Амбулаторія працювала в селі й тоді, коли тут більш ніж пів року не було електропостачання. Заводили великий генератор, включали комп’ютери, налагоджували інтернет і приймали пацієнтів. Яку могли, лікарі надавали допомогу на місці, а якщо треба було, то везли пацієнтів у Дергачі, це за 11 кілометрів.

Також у Безруках регулярно проводять виїзні прийоми лікарі з Харкова та з Литви, є навіть стоматологи. Вони надають свої послуги безкоштовно, як і ліки.

До речі, своєї аптеки в селі немає, але якщо треба, то можна попросити в тому ж старостаті, і ліки привезуть з Дергачів. Як каже староста, з цим усе налагоджено, як і з тим, щоб відвезти когось у лікарню.

Забезпечена й підтримка людей похилого віку та інших вразливих категорій – за двома соцробітницями з терцентру громади закріплені близько 40 підопічних, яким необхідна допомога.

«Будемо відверті: на відміну від багатьох населених пунктів громади, розташованих навіть недалеко від нас, у Безруках ситуація нормальна. Якщо взагалі можна так казати, коли у країні четвертий рік йде велика війна. У сусідів майже все розбито, нічого не працює, а в нас іноді буває таке, що люди незадоволені: мовляв, автобус їздить усього раз на тиждень чи в магазин чогось не завезли. Це неправильна позиція, я її не розділяю. Так, не все вдається зробити або швидко налагодити, та перш ніж вимагати, краще давайте подумаємо, що кожен з нас може зробити для покращення ситуації. І давайте будемо це робити, разом робити, а ще будемо цінувати те, що маємо», – каже Володимир Мицай.

Гуманітарна допомога для мешканців Безруків від волонтерів, листопад 2022 року

Дороги, колодязі та освітлення

У селі налагоджене транспортне сполучення – залізнична станція, звідки можна дістатися до Нової Козачої або до Харкова, та гуманітарний автобус до Дергачів раз на тиждень.

Щодо доріг, то років десять тому була заасфальтована центральна дорога, яка йде через усе село. До інших вулиць діло тоді не дійшло. У 2021 році завдяки підтримці громади вдалося зробити грейдерування на 31 вулиці, збиралися продовжувати ще на 20, але почалася велика війна. Та ніхто відмовлятися від планів не збирається – цього року хотілося б зробити ще 5–6 вулиць.

Грейдерування вулиць у 2023 році

Також у 2021 році з допомогою Дергачівської міськради зробили освітлення декількох вулиць та двох площ села. Тоді було встановлено майже 200 ліхтарів. Зараз робота продовжується, щоб освітлення з’явилося й на інших вулицях.

Займаються у старостаті й відновленням колодязів, яких тут більше 30. До повномасштабного вторгнення відремонтували 10 колодязів, потім у 2023–2024 роках – ще 15. Залишилося 10, їх мають зробити цього року.

«Колодязі будуть чистити, встановлять нове покриття, все пофарбують. Зроблять лавочку, щоб було зручно», – розповідає староста. 

Квіти та лелеки

Зараз у селі багато квітів – наприклад, красива клумба розбита біля адмінбудівлі. Володимир Мицай згадує, що, коли він прийшов на посаду у 2021 році, тут росли два тюльпани та ще трохи якихось квітів. Раніше староста працював у лісовому господарстві, тож не міг залишити все так, як було.

«Зараз у нас ростуть 120 кущів троянди, 1500 тюльпанів, багато різних декоративних дерев – ось так має бути, щоб люди бачили красу природи. Ви погляньте на наш Харків, це ж найкраще місто в Україні! І в Безруках теж є своя краса, яка надихає, підтримує», – каже староста.

Троянди у Безруках

Місцеві жителі беруть участь в озелененні села – багаторічними квітами опікується старостат, а однорічні, ті ж чорнобривці, приносять люди, які самі їх вирощують. І Дергачівська міська військова адміністрація охоче долучається – як тільки їх попросили допомогти із системою поливу та шлангами, одразу все надали. За це у старостаті їм дуже вдячні.

«Немає в житті важливого чи неважливого, живемо тут і зараз. Обов’язково треба допомагати нашим військовим заради Перемоги, відновлювати житло, ремонтувати дороги. Але й саджати квіти теж треба, вони прикрашають наше життя. Все треба робити, якщо завдяки цьому життя стає кращим», – упевнений староста.

Облаштування гнізда для лелек у квітні 2025 року

…А ще в Безруках живуть шість сімей лелек. Птахи оселилися тут ще у 60-х роках минулого століття. І війна нічого не змінила: місцеві жителі, як і раніше, допомагають їм робити гнізда. 

Фото надані Безруківським старостатом та Дергачівською МВА