Доля головної книги Ізюма: що відомо про реставрацію старовинного Євангеліє
Майже три роки триває реставрація напрестольного Євангеліє з міста Ізюм. Термін договору на реставраційні роботи подовжений. За станом на сьогодні відновлено близько третини сторінок. Для ізюмчан це не просто книга, а символ незнищенності.
Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповіла директор Ізюмського краєзнавчого музею імені Миколи Сібільова Галина Іванова.
Як зазначає директорка музею, напрестольне Євангеліє було надруковане у 1707 році за фінансової підтримки гетьмана Івана Мазепи. Воно було не в єдиному екземплярі, але до наших днів збереглися тільки три. Одне знаходиться у столиці, друге – у Харкові, третє – в Ізюмі.
«У найгіршому стані перебуває наше Євангеліє. Ще під час Другої світової воно набралося вологи. У намаганні врятувати духовну цінність міста, люди закопали його в землю. У 90-х роках, уже за часів незалежності, книгу віддавали на реставрацію. Під час нинішньої повномасштабної війни Євангеліє теж постраждало. Пів року – увесь період окупації Ізюма – воно знаходилось у місці, куди не було доступу повітря. Книга вдруге за свою більше ніж трьохсотрічну історію набралася вологи, пішла чорною пліснявою», – розповідає Галина Іванова.
За словами Галини Іванової, невдовзі після звільнення Ізюма Євангеліє відвезли до Харкова на реставрацію. Його потрібно було вичистити, висушити, законсервувати так, щоб воно мало пристойний вигляд.
«Тоді як Євангеліє, які знаходяться в Києві та Харкові, нараховують по 317 сторінок, наше – 297. Решта, на жаль, безповоротно втрачені. До того ж, деякі сторінки дуже пошкоджені. Від них залишилися лише фрагменти. Зараз ними займаються реставратори. Вони «заливають» відсутні фрагменти сторінок, очищують те, що від них залишилось. Попередній шар фахівці залишають, та, оскільки він дуже благенький, зміцнюють його, щоб він не розпорошився. На сьогодні реставратори відновили близько тридцяти відсотків Євангеліє», – зауважує директорка музею.
Як розповідає Галина Іванова, в Ізюмі свого часу побутувала думка, що Євангеліє місцевому Преображенському собору подарував Петро І. Насправді це зовсім не так. Його передали собору вільні люди – козаки. Правдивість цієї версії підтверджується і конкретними історичними датами – собор був побудований у 1685 році, а Євангеліє надрукували у 1707-му.
«У Преображенському соборі Євангеліє знаходилось до Першої світової війни. Місце його знаходження між Першою і Другою світовими війнами – невідоме. До музею Євангеліє потрапило після того, як за часів радянщини собор перетворили на склад. Коли саме – сказати важко, але достеменно відомо, що у 80-х – 90-х роках воно вже було в музеї», – наводить історичні факти Галина Іванова.
Євангеліє має неоціненне духовне значення для ізюмчан. Вони вбачають у ньому символ незламності міста.
«Коли Ізюм звільнили, до співробітників музею від місцевих жителів надходило всього три запитання – що з половецькими бабами, Євангелієм і опудалом ведмедя. Половецькі баби, пошкоджені обстрілами, теж перебувають на реставрації. Це всі знають. Ведмідь стоїть на своєму місці у виставковій залі, а Євангеліє проходить копіткий процес відновлення. Його в Другу світову вберегли, і в нинішню не вкрали, не знищили. Містяни переконані: є Євангеліє – є Ізюм», – говорить директорка музею.
Раніше ми писали, як Харківщина відкриває «темні віки» і скіфську спадщину.
Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».
