Ізюмська трагедія: секунди на вагу життя

29.12.2022 12:51 Ізюм
Фото: місто Ізюм, Харківська область Фото: місто Ізюм, Харківська область

П’ятиповерхівка по вулиці Першотравневій, 2 в Ізюмі Харківської області постала як уособлення жорстокості й людиноненависництва. Всі, хто приїжджає до міста, здебільшого журналісти, намагаються побувати тут, побачити на власні очі результат російської агресії: 9 березня від бомбового удару авіації ворога будинок розколовся навпіл, поховавши під уламками понад 50 мешканців.

Про трагедію світ дізнався з повідомлень засобів масової інформації. На місце трагедії приїжджав і Глава Держави – Володимир Зеленський. Президент віддав належне героїзму визволителів, вшанував пам’ять безневинно загиблих.

З часом стало відомо, що серед живцем похованих під залізобетонними плитами будинку були й ті, хто волею долі зміг урятуватися. Зокрема, родина Симоненків – Віктор, його дружина Світлана та 95-річна Антоніна Іванівна Дем’янчукова. Їм удалося вибратися з-під руїн і самотужки дістатися рідної домівки.

Жителька зруйнованого будинку в місті Ізюм, Харківська область

Про неймовірну історію порятунку стало відомо жовтневого дня під час відвідин родини українських та японських представників ЗМІ. Світлана Симоненко, гостинно запросивши до літньої бесідки, представила маму – Антоніну Іванівну, яка мала проблеми із зором, але зберегла чудовий слух. Бесіда вийшла доволі розгорнутою з деталізацією деяких моментів.

Родина Симонеків, Ізюм, Харківська область

Як з’ясувалося, до 6 березня сім’я мешкала у квартирі по вулиці Першотравневій, 2. Убезпечуючи себе від авіаційних нальотів, дві ночі вони провели у підвалі будинку. За словами Світлани Симоненко, прибулі містилися по закутах, на лавках – хто з клунками, хто з валізами. Це створювало суцільний дискомфорт. Тож вирішили тимчасово перебратися до хатини, що на вулиці Віктора Цоя (приблизно за квартал від даного помешкання. – Ред.). Однак і там родина не знайшла спокою. Вибухи частішали. Від струсу стеля почала тріскатися. Виник ризик обвалу. Оцінивши ситуацію, родина вирішила повернутися до багатоповерхівки на вулицю Першотравневу.

– Між третім і четвертим сектором підвалу важко було проштовхнутися, – говорить Світлана Симоненко. – Тож лабіринтами змушені були пробиратися до сектора, який межував з виходом на вулицю Першотравневу. Там, до речі, перебував і керівник ОСББ Микола Петрович Федорченко.

Зі слів Світлани, всі сиділи тихо, час від часу вели бесіди. Мовляв, стіни товсті, витримають. Але десь під вечір, коли на дворі засутеніло, стався неймовірний удар. І все довкруж завмерло.

– Опритомнівши, я звернула увагу, що з-під фундаменту пробивається ледь помітний промінь світла, – розповідає Світлана Симоненко. – Спробувала озирнутися. На протилежному боці сектора вгледіла чоловіка. Віктор лежав горілиць. Тож стала приводити його до тями. Перше, що почула, було запитання «А ти хто?» Довелося терпеливо пояснювати, що його дружина, що сталася біда.

Зруйнований будинок, на вул. Першотравневій, Ізюм

Коли свідомість узяла гору, Віктор Симоненко ледь підвівся з колін. Руки задерев’яніли, в голові гуло. Кволим порухом провів по волоссю, намагаючись знайти капелюха. Та його не було. Натомість намацав шевелюру, яка перетворилася в жмут спаленого дроту. Спробував зробити кілька кроків, але закляк: у чоботях булькала кров. Відразу не зміг зрозуміти, чи не перебило йому ноги. Та, долаючи біль, вирішив іти далі. Розумів, що кожна секунда – на вагу життя. Неподалік запримітив тіло домоврядника. Віктор зрозумів, що вже нічим не зможе допомогти чоловікові.

Підійшла дружина Світлана. Разом, підхопивши матір, вони стали рухатися вперед. Десь неподалік благали про допомогу люди. Крізь отвір у фундаменті сім’я ледь вибралася на зовні. Свіже повітря сп’янило. Постоявши декілька хвилин, рушили до рідної хати – обгорілі, обдерті, закривавлені. Вже згодом зрозуміли, що під обвалом загубили валізку з документами. І хоча було прикро, усвідомлення порятунку перевершило все. Як зазначає Світлана Симоненко, Божим дарунком стало те, що вони відійшли якомога подалі від епіцентру удару, що уламки перекриття суттєво не зачепили їх.

Наслідки обстрілу житлового будинку, Ізюм, Харківська область

Повідомлення про трагедію на Першотравневій швидко облетіло край. Та, незважаючи на це, окупанти понад місяць не дозволяли ізюмчанам братися за розбирання руїн. Вони ніби вичікували того моменту, коли спливуть терміни порятунку тих, хто ще лишався живим. Лише згодом тут запрацювали екскаватори, скрепери, автомобілі. Працівники ДСНС у хірургічний спосіб долали кожен сантиметр завалів. Знайдені тіла поховали під номерами на цвинтарі.

– Серед знайдених було й тіло Алли Гринкевич, – говорить Світлана Симоненко. – Вона й досі перед моїми очима. І таких, живцем похованих, було понад 50 осіб. Царство небесне душам їх!

Під час бесіди з журналістами Віктор Симоненко показав пошматований одяг, поранену ногу. Хірург, який лікував, був шокований: адже ураження сталося за кілька міліметрів від венозної артерії. За його словами, це був дивовижний порятунок.

Обласне медіа «Слобідський край» частково об'єднало свої зусилля та майданчики з «Новим життям» (Близнюки), «Обріями Ізюмщини», «Куп'янськ.City» («Вісник Куп'янщини») та іншими ЗМІ регіону, щоб сприяти широкому розповсюдженню інформації про події на Харківщині.

Нагадаємо, з 27 грудня в місті Ізюм почав курсувати новий автобусний маршрут, а також детальніше як працюють «Пункти Незламності» в деокупованому Ізюмі.

Більше новин міста Ізюм читайте на нашому сайті.