Підтримка профтеху в Ізюмі: від донорів до студентів і робочих місць
Після деокупації частини Харківщини Ізюмський регіональний центр професійної освіти отримав майже п’ять мільйонів гривень міжнародної та благодійної допомоги. Завдяки цій підтримці заклад не лише відновив роботу, а й зберіг педагогічний колектив, продовжив навчання молоді та підготував фахівців, які сьогодні працюють в області та за її межами. Втім, жоден із цих проєктів не став би можливим без людей, які навіть у найважчі місяці війни не залишили свій заклад.
«Я не зробила нічого особливого»
Понад 30 років Ізюмський регіональний центр професійної освіти очолює Любов Колесник. За цей час державний навчальний заклад переживав різні періоди, але найважчим став 2022 рік.
Після початку повномасштабного вторгнення Ізюм опинився в окупації. Здавалося, професійна освіта в районі зупинилася разом із посиленням бойових дій. Та навіть тоді, криючись від російських окупантів, заклад, за можливості, продовжував навчальний рік у дистанційному режимі.
Влітку 2022 року директорка під обстрілами залишила окуповане місто, перейшла через Печенізьку дамбу і дісталася підконтрольної Україні території, щоб оформити та видати випускникам документи про освіту.
Директорка ДНЗ «Ізюмський регіональний центр професійної освіти» Любов Колесник / Фото: Любов Колесник
«Тільки заради Бога, не робіть із мене героїню. Я не зробила нічого особливого. Я просто виконувала свою роботу», — говорить сьогодні Любов Колесник.
Завдяки цьому жоден випускник першого воєнного року не залишився без диплома про здобуття професії.
Для багатьох студентів отримання цього документа стало вирішальним у питанні працевлаштування. Директорка й досі підтримує зв’язок із колишніми студентами й знає, як склалися їхні долі.
«Я цікавилася подальшим життям наших дітей. Більшість знайшли роботу на підприємствах Харківщини, дехто реалізував себе за кордоном», — розповідає Любов Колесник.
Серед них — Богдан Кулик.
На початку повномасштабної війни хлопець виїхав до Німеччини. Навчання завершував дистанційно, а після отримання українського свідоцтва влаштувався працювати за спеціальністю.
Богдан Кулик, випускник Ізюмського регіонального центру профосвіти 2022-го року / Фото: Любов Колесник
«На роботу мене прийняли саме тому, що я мав професійну освіту й міг підтвердити свої знання документом. Я дуже вдячний Любові Василівні за те, що вона ризикнула заради нас. Часто доводиться чути, що українські дипломи за кордоном нічого не варті. Мій досвід доводить протилежне», — говорить Богдан.
Однак, зберегти документи для випускників було лише початком. Попереду стояло значно складніше завдання — зберегти саму систему професійної освіти Ізюмщини.
Війна зруйнувала будівлі
До початку великої війни колектив Центру готувався до особливої події — сторічного ювілею навчального закладу. До цієї дати в профтеху створили сучасний музей історії професійної освіти Ізюмщини.
Відремонтована експозиційна зала, нові виставки, сотні фотографій, документів, особистих речей викладачів і випускників, матеріали музею Ізюмського тепловозоремонтного заводу — усе це мало стати місцем, де зберігалася історія одного з найстаріших професійних навчальних закладів України.
«Фактично з невеликої музейної кімнати ми створили повноцінний сучасний музей історії професійної освіти Ізюмщини. Для нас це була не просто експозиція. Це була історія людей, які майже 100 років розвивали професійну освіту нашого регіону», — згадує Любов Колесник.
Ювілей так і не відбувся. Після окупації Ізюма російський обстріл знищив верхній поверх будівлі, де розташовувався музей.
«За одну мить ми втратили світлини, документи, макети, унікальні експонати — усе, що десятиліттями збирали сотні людей», — говорить директорка.
Моделі тепловозів, виготовлені здобувачами освіти Ізюмського профтеху. Музейний експонат / Фото: Любов Колесник
Ще до початку повномасштабного вторгнення в Центрі почали формувати музейні матеріали в цифровому форматі. Цією роботою активно займався вчитель історії Віталій Носачов. Завдяки цьому вдалося зберегти цифрові копії фотографій, архівних документів, спогадів викладачів і випускників.
«Музей вони знищили фізично, але не змогли знищити нашу пам’ять. Історія закладу збереглася і перейшла у цифровий простір», — зауважує Любов Колесник.
Та війна руйнувала не лише окремі будівлі. Вона поставила під загрозу всю систему професійної освіти Ізюмського району.
Якщо Ізюмський центр зазнав значних пошкоджень, але зберіг навчальний корпус, то Петрівський професійний аграрний ліцей був майже повністю знищений. Російські обстріли стерли під фундамент навчальні корпуси, виробничі майстерні, гуртожитки й технічну базу.
Розбитий корпус Петрівського професійного аграрного ліцею / Фото: Олександр Соловей
«Ми не знали, що буде далі. Найважче було навіть не бачити руїни, а розуміти, що може зникнути справа всього життя», — згадує колишня заступниця директора Петрівського професійного аграрного ліцею Людмила Назарько.
Коли Петрівський ліцей увійшов до складу Ізюмського регіонального центру професійної освіти, його педагоги отримали можливість продовжити працювати за фахом. Разом із ними до оновленого колективу приєднались і працівники Барвінківського професійного ліцею, який також зазнав значних руйнувань.
Стало зрозуміло: власними силами відновити професійну освіту буде практично неможливо. Потрібні були ресурси, обладнання, безпечні умови для навчання.
Стало зрозуміло: власними силами відновити професійну освіту буде практично неможливо. Потрібні були ресурси, обладнання, безпечні умови для навчання.
Допомогли почати заново
Після звільнення Ізюма колектив Центру опинився перед непростим вибором: чекати, поки з’являться ідеальні умови для роботи, чи відновлювати навчання вже зараз — у пошкоджених приміщеннях. Обрали друге. Проте зробити це без підтримки було б неможливо.
«Після деокупації ми відчули, що не залишилися сам на сам зі своїми проблемами. До нас прийшли партнери, які не просто передавали обладнання чи допомагали відновлювати будівлі. Вони повірили, що професійна освіта в Ізюмі має майбутнє. Для людей, які пережили окупацію, це було не менш важливо, ніж сама матеріальна допомога», — говорить директорка ДНЗ «Ізюмський регіональний центр професійної освіти» Любов Колесник.
Починаючи з 2023 року, заклад отримав майже 5 мільйонів гривень міжнародної та благодійної допомоги. Ці кошти дали можливість не просто ліквідувати наслідки руйнувань, а створити умови, за яких навчальний процес не припинявся навіть під час війни.
Насамперед ішлося про безперервність навчання.
Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) передало два бензинові генератори на суму майже 100 тисяч гривень, що дозволило проводити заняття навіть під час тривалих відключень електроенергії. За підтримки Департаменту науки і освіти Харківської ОВА та міжнародних партнерів центр отримав 39 ноутбуків і 16 планшетів для викладачів та студентів на суму 538 тисяч гривень.
Ще одним кроком стало створення за підтримки Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA) сучасного Цифрового освітнього центру, оснащеного комп’ютерною технікою та мультимедійним обладнанням на понад 2 мільйони гривень.
Не менш важливим напрямом стало створення безпечного простору для навчання.
Найпростіше укриття для навчання, облаштоване за підтримки благодійників / Фото: Олександр Соловей
За підтримки філії Фонду AVSI в Україні, Благодійного фонду «А-ХЕЛП Україна» та Фонду фінської церковної допомоги у найпростішому укритті облаштували сучасну вентиляцію, відремонтували приміщення, замінили вікна та двері, придбали меблі й необхідне обладнання на загальну суму 515 тисяч гривень.
Після чергової атаки російських безпілотників до відновлення навчального корпусу долучилися Харківська обласна організація Товариства Червоного Хреста України (128,4 тисячі гривень) та громадська організація «Інсулейт Юей» (1,36 мільйона гривень), які допомогли будівельними матеріалами та встановили тимчасові аварійні віконні конструкції.
Свою підтримку надали й інші партнери. ТОВ «Східний геологічний союз» через ХОВА забезпечило центр дизельним пальним для евакуації документації та комп’ютерної техніки (понад 7 тисяч гривень), а благодійний фонд «Правота» передав навчальному закладу класні дошки на 30 тисяч гривень.
У Центрі не приховують: за кожною одиницею переданого обладнання стояла можливість продовжити навчання.
Простір, потрібний усьому місту
Одним із найважливіших проєктів стало створення Дитячого громадського осередку інклюзивного навчання та розвитку.
Його відкрили наприкінці 2023 року після підписання меморандуму між Ізюмським регіональним центром професійної освіти та Благодійним фондом «А-ХЕЛП Україна». Проєкт реалізували за підтримки філії Фонду AVSI в Україні та фінансування Гуманітарного фонду.
Після пережитої окупації Ізюм гостро потребував місця, де діти могли не лише навчатися, а й знову відчути звичайне дитинство. Саме таким місцем стало укриття професійного центру. Тут проводили заняття з української та англійської мов, математики, історії, фізики й біології, допомагали школярам надолужити освітні втрати, працювали психологи й соціальні педагоги, організовували заняття з мінної безпеки.
Особливо важливо, що двері осередку були відкриті не лише для студентів профтеху. Сюди приходили діти з усієї Ізюмської громади — ті, хто пережив окупацію, евакуацію, втрату дому або тривале навчання в умовах війни.
Сьогодні через погіршення безпекової ситуації робота осередку тимчасово призупинена. Але в Центрі переконані: після стабілізації ситуації він знову прийматиме дітей.
Від підтримки — до робочих місць
Міжнародна підтримка допомогла не лише відновити будівлі чи закупити обладнання. Вона дозволила зберегти головне — можливість готувати кваліфікованих робітників.
Сьогодні Ізюмський регіональний центр професійної освіти співпрацює майже з 50 підприємствами та організаціями Харківської області, де студенти проходять виробничу практику, а після завершення навчання отримують можливість працевлаштуватися.
Анастасія Стремедловська проходить практику в агроформуванні «Павлівське Плюс» / Фото: Людмила Соломко
За словами Любові Колесник, після деокупації ринок праці Ізюмщини суттєво змінився. Частина підприємств була зруйнована або скоротила виробництво, тому закладу довелося фактично заново вибудовувати співпрацю з роботодавцями.
«До повномасштабного вторгнення більшість наших студентів проходили практику в Ізюмській громаді. Після початку війни ми почали активно шукати нових партнерів по всій Харківщині. Сьогодні маємо близько 50 договорів про співпрацю, і саме це дозволяє студентам отримувати реальний виробничий досвід», — говорить директорка.
Водночас змінилися й потреби економіки Харківщини. Якщо частина аграрних підприємств поки що не повернулася до довоєнних масштабів роботи, то сфера громадського харчування, навпаки, активно розвивається.
«Наші випускники працюють кухарями, офіціантами, барменами, баристами, пекарями, кондитерами. Саме заклади громадського харчування сьогодні найчастіше стають першим місцем роботи для молоді, яка залишається в Ізюмі. На мою думку, їх навіть більше, ніж було до повномасштабної війни», — зазначає Любов Колесник.
Слюсарі з ремонту сільгосптехніки Богдан Зеленський та Віктор Фесенко на виробничій практиці / Фото: Людмила Соломко
Не менш затребуваними залишаються випускники технічних і будівельних спеціальностей. Слюсарі, електрозварники, мулярі, штукатури, електромонтери працюють на підприємствах різних громад Харківської області, де сьогодні особливо потрібні кваліфіковані робітники.
Не чекати ідеальних умов
Минулого року російський удар безпілотником знову пошкодив навчальний корпус Центру. Частину обладнання довелося евакуювати, будівля досі потребує капітального ремонту.
Втім, у Центрі вже давно зрозуміли: чекати часу, коли все стане безпечним і комфортним, означає втратити ще одне покоління молоді. Тому тут продовжують навчання в онлайн-режимі, приймають абітурієнтів, шукають партнерів, оновлюють програми, відкривають нові можливості для студентів і зберігають професійний колектив.
