Комунальники Ізюма допомогли лелекам: історія з вулиці Коновальця
У прифронтовому Ізюмі є місця, де попри війну зберігається відчуття дому. Одне з них — кінець вулиці Євгена Коновальця в мікрорайоні Гончарівка, де вже кілька років поспіль гніздяться лелеки. Цієї весни їм знову допомогли комунальники.
Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповів директор КП «Благоустрій міста Ізюм» Юрій Бриль.
За словами директора підприємства, до КП «Благоустрій міста Ізюм» звернувся місцевий житель Леонід Щибря. Чоловік розповів, що через розросле гілля на тополі лелекам стало важко підлітати до гнізда, особливо у вітряну погоду. Працівники підприємства оперативно відреагували — надали автовишку та обрізали зайві гілки на висоті близько 16 метрів.
«Такі виклики для нас не виняток, а частина роботи. Леонід Іванович звертається до нас не вперше. Його родина опікується цим гніздом уже багато років. Ми, зі свого боку, допомагаємо за потреби — коли дерева розростаються і заважають птахам. У нас є автовишка, є фахівці, які займаються обрізкою аварійних дерев, тому, коли є можливість, одразу виїжджаємо. Це нормальна робота і, чесно скажу, приємна», — говорить Юрій Бриль.
Щойно комунальники завершили роботу, до гнізда прилетів самець — ніби перевірити результат. Місцеві кажуть: у лелек свій порядок — спершу повертається «господар», а вже за кілька днів прилітає самка і оцінює, як підготували оселю.
Історія цього гнізда почалася ще до війни. Леонід Щибря згадує, що його син Максим мріяв, щоб біля дому оселилися лелеки, навіть замовив спеціальний каркас для гнізда.
«Ми підготували все — навіть штучних лелек купили, якщо раптом живі не прилетять. Але природа вирішила по-своєму. Птахи почали будувати гніздо поруч, на зрізаній тополі, та в них нічого не виходило. Тоді син віддав їм свій каркас, а електрики допомогли встановити його на верхівці. Лелеки чекали поруч — і вже за двадцять хвилин після встановлення почали облаштовуватися», — ділиться спогадами Леонід Щибря.
З того часу птахи щороку повертаються сюди — і в мирні часи, і під час окупації, і тепер, коли звуки фронту чуються зовсім близько.
«Кажуть, лелеки приносять дітей. У нас це справдилося: спочатку з’явилися вони, а потім — двоє онуків. Тож як їх не любити? Хай повертаються щороку, а діти ростуть здоровими», — посміхається Леонід Щибря.
Раніше ми писали, що в Ізюмі придбали сучасний автомобіль для аварійних робіт.
Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
