Власний асфальт, енергонезалежність та музей: як живе Коломацька громада
У Коломацькій громаді виробляють власний асфальт і мріють про музей
Коломацька громада одна з найменших у Богодухівському районі Харківщини. Населення – близько шести з половиною тисяч, плюс ще чотири тисячі переселенців. Зараз тут мешканці самі виготовляють асфальт, створюють пожежні команди, ремонтують укриття. А ще планують відкрити власний музей.
«Слобідський край» відвідав Коломаччину та дізнався, як живе громада.
Скіфське городище та мрія про музей
Ще до повномасштабної війни Коломацька громада вирішила створити власний музей. Є чим пишатися: Скіфське городище кінця VI – III століття до нашої ери, місце, де гетьман Іван Мазепа підписав Коломацькі статті, і три історичні церкви. Приміщення для музею виділили, але почалася повномасштабна війна. А нещодавно знайшовся той, хто взявся за цю справу. Йому сімнадцять років.
У приміщенні, де мають з’явитися майбутні експозиції, завідувач музею історичної спадщини селища Коломак Єгор Машкін показує перші експонати.
«Це макет городища скіфського часу, нашого Коломацького городища, яке було створене у кінці VI століття до нашої ери. Я кажу «городище скіфського часу», а не «скіфське», бо самі скіфи не приходили на пусті землі. Тут століттями жило місцеве автохтонне населення», – каже завідувач музею.

Макет Коломацького городища скіфських часів
Єгор говорить, що приїхав у Коломак у 2022 році, вже тоді його цікавило минуле.
«Я колекціонував старовинні монети. А вже в Коломаці зайнявся вивченням історії власної сім’ї та історії нашого рідного села. Я створив у себе вдома власний музей у літній кухні – реконструкцію хати кінця XIX – початку XX століття», – розповідає хлопець.

Вдома у літній кухні Єгор створив музей української хати/Фото: Єгор Машкін
Сьогодні майбутній музей шукає ресурси для розвитку, а його керівник сподівається, що експозиція наповнюватиметься цікавими експонатами.
«На жаль, зараз нема у нас ресурсів для повноцінного музею. Але я дуже мрію, щоб з’явилися меценати, які допоможуть. Розраховуємо на підтримку громади, населення, яке може пошукає у себе у скринях, на горищах, у сараях якісь цікаві експонати. І вже з цього будемо створювати музей», – ділиться планами Єгор Машкін.

Єгор Машкін приїхав у Коломак у 2022 році
«Щоб створити справжній музей потрібен не тільки професіонал, необхідно було знайти людину, яка горить цією ідеєю, в якої є бажання взяти на себе цю справу. Ми його знайшли. Це наш Єгор», – каже Коломацький селищний голова Володимир Гуртовий.
Укриття, дитсадок та робота з вишами
Нині Коломацький ліцей працює у змішаному форматі: частина занять проходить очно, частина онлайн. Нещодавно тут з’явилося безпечне укриття, й до очного навчання змогли повернутися навіть вихованці дитячого садка.
«Наразі ми налічуємо 350 дітей. Із них 317 проживає в громаді, інші за її межами або за межами України, але вони доєднуються до уроків дистанційно. Налагоджуємо співпрацю з вищими навчальними закладами, підписуємо меморандуми, залучаємо до проведення заходів, плануємо навіть уроки. Укриття відкрилося 20 жовтня. Воно для садочка, навіть ліжечка є в інших кімнатах. Дітям та батькам дуже подобається. Завдячуючи тому, що є укриття, плануємо вже вивести на денну форму перебування садочок», – розповідає директор Коломацького ліцею Світлана Межерицька.

Безпечний навчальний простір у Коломацькому ліцеї
Тетяна – переселенка з Харкова. Живе в Коломаку з березня 2022 року. Каже, дитину тепер із садка не витягнеш.
«Ми дуже задоволені, діти дуже задоволені. Витягти звідси неможливо. Діти щасливі, що є таке укриття в садочку, є безпечне місце, куди можна привести дитину». – ділиться враженнями Тетяна.
Від гуртків до перемог
У Коломацькій громаді – чотири футбольні та кілька волейбольних команд. На змаганнях «Пліч-о-пліч» місцеві діти другий рік поспіль виходять на чемпіонат України.
«Ми два роки поспіль виходимо на чемпіонат України – проходимо громаду, район, область. У цьому році дівчата зайняли дев’яте місце серед 1300 команд з усієї України по футболу», – розповідає тренер з футболу та волейболу Антон Кабаков.
Команди грають як у першостях, які проводить Коломацька громада, так і на виїзді.
«На території Коломацької громади у нас сформовані чотири футбольні команди, також волейбольні команди. Працюють три волейбольні гуртки. Наші спортсмени виїжджають на запрошення до інших громад області, а також на Полтавщину. І до нас на змагання також їдуть», – говорить спеціаліст відділу освіти, молоді та спорту Ольга Бездітко.
Пожежні-добровольці
Рік тому в громаді створили добровільну пожежну бригаду – дев’ять людей, які працюють з рятувальниками. Нещодавно благодійники зі Швеції передали їм пожежний автомобіль.
«Бригаду ми утворили для того, щоб допомагати ДСНС, якщо вони не справляються – потрібно підвезти воду або велика пожежа. У складі бригади шість моїх працівників комунального лісогосподарства і три водії відділу освіти», – розповідає керівник бригади Віталій Шульга.
Добровольці пройшли підготовку та отримали відповідні сертифікати. А нещодавно бригада отримала від партнерів зі Швеції спеціалізований пожежний автомобіль, а з ним спецодяг та додаткове обладнання для ліквідації вогню.

Міжнародні партнери передали Коломацькій громаді пожежний автомобіль
«Чому я ухвалив таке рішення? – посміхається Віталій Шульга. – Ну хочеться допомагати людям. Подобається. Я пішов, хлопці, з якими я працюю в одному комунальному підприємстві, кажуть: і ми підемо. Тож працюємо разом».
Не всі дороги можна ремонтувати
Чи не найбільшим «головним болем» у громаді називають стан доріг. І тих, що ведуть від траси на Київ до Коломаччини, і сполучення між населеними пунктами. На цих дорогах відповідальні організації роками не проводили навіть ямкового ремонту. До того ж не всі дороги громада може підновляти за власний кошт.
«Найбільша проблема з дорогами між населеними пунктами. Це 150 кілометрів шляхів, що мають статус обласного значення і належать до компетенції ДП «Дороги Харківщини». Тобто ми маємо виділяти їм гроші, укладати з ними угоди, щоб вони наші дороги ремонтували. У підсумку, у нас не тільки бракує коштів на це, а ми ще й не маємо законного права їх ремонтувати», – описує ситуацію Володимир Гуртовий і додає, що, з іншого боку, громада мала б отримувати кошти для ремонту власних комунальних доріг.
Аби утримувати комунальні дороги у такому стані, щоб ними можна було їздити, у Коломацькій громаді придбали асфальтовий мінізавод і сформували бригаду дорожніх робітників. У сезон – від кінця весни до початку осені – він працює на повну потужність.

Коломацька громада придбала власний міні-асфальтовий завод
Як розповідає начальник відділу ЖКГ архітектури та містобудування Коломацької селищної ради Дмитро Буяло, у цей період мінізавод виробляє близько трьох тонн асфальту кожного дня. І кожного дня увесь об’єм укладається на дороги.
«Ямок вистачає, – зауважує Дмитро Буяло, – і дороги руйнуються швидше, ніж ми їх ремонтуємо. А ще не вистачає людей. Постійно доводиться шукати нових працівників».
Для того, щоб дороги іншої форми власності остаточно не стали занедбаними, у громаді також знайшли рішення.
Ми звертаємося по допомогу до підприємців, які працюють у громаді, в основному це сільськогосподарські підприємства. Вони закуповують матеріали, які ми використовуємо для ремонту доріг, які не належать до відповідальності громади. Ми ж не маємо права використовувати кошти громади». – розповідає Володимир Гуртовий.
Багато напрямів, мало людей
Також у громаді створили комунальне підприємство, яке чистить від сухих дерев та кущів посадки вздовж доріг. Зібрана деревина йде на дрова для опалення шкіл, медичних, соціальних та адміністративних закладів. Будівлі мають власні автономні системи опалення. Керівник громади наголошує, що цього ресурсу вистачить громаді на багато років уперед.
«На 80 % ми не залежимо від централізованого постачання газу для опалення. Коли у жовтні впала температура, коли холодно вже в школах, у дитячих закладах, вони мають змогу топити цими котлами і підтримувати нормальну температуру», – говорить Володимир Гуртовий.
Місцеве комунальне підприємство – головний господарник громади. Водопостачання, вивіз сміття, благоустрій, ритуальні та транспортні послуги – все на ньому.
«Основним завданням нашого підприємства є надання послуг з централізованого водопостачання. Також забезпечуємо вивіз твердих побутових відходів на місце тимчасового зберігання, надаємо ритуальні послуги, послуги по благоустрою, транспортні послуги населенню і низку інших послуг. До повномасштабного вторгнення на підприємстві працювало 32 робітники. А зараз у нас працюють 23. То на одну машину два водії, то на два трактори один тракторист. І також тут кожна із працівниць суміщає свої посадові обов’язки з ще якоюсь роботою. Ну кадровик, він же ж облік військовий веде, а ще й секретар», – розповідає начальник КП «Коломацьке ВУЖКГ» Андрій Пінчук.
Шелестове: краєзнавство у бібліотеці
Шелестівський старостинський округ – вісім населених пунктів, понад 1600 жителів. Староста Євгеній Талавиря каже: стараються, щоб людям було затишно, а на вулицях – порядок.

Сквер у Шелествому
«Намагаємося, щоб вчасно і сміття вивозилося, і порядки були на наших вулицях. На жаль, зараз в умовах війни багато є факторів, які впливають на це. Звісно, що складна демографічна ситуація – дітей мало, молодь виїжджає. Але стараємося. Жити потрібно, потрібно працювати», – говорить Євгеній Талавиря.
У Шелестовому працює бібліотека, яка стала і краєзнавчим центром – бо окремого музею в селі немає. Бібліотекар Наталія Довга збирає предмети старовини від місцевих жителів.

Краєзнавча експозиція у бібліотеці Шелествого
«Бібліотека має понад три тисячі примірників. Крім того, що люди ходять сюди за книгами, дякуючи небайдужим жителям нашого села, поповнюється вона предметами старовини. Прядка, патефон, якому більше 100 років, різноманітні лампи, коромисла, музичні інструменти. Вишивані роботи, полотна наших місцевих жителів – окрема частина експозиції», – показує бібліотечну колекцію Наталія Довга.

Вишивані роботи жителів Шелестового
Економіка: зерно і податки
Дев’яносто відсотків підприємців громади – сільгоспвиробники. Цього року їм стало значно важче: експорт зерна через Чорне море зупинився, ціни впали. Водночас вартість дизпалива зросла втричі. Це б’є і по самих аграріях, і по бюджету громади – вони не можуть вчасно заплатити орендну плату за землю та виплатити зарплати, а громада недоотримує податки.
«У нас є три основні податки: це плата за землю, єдиний податок і податок на доходи найманих працівників, які тут працюють, – роз’яснює Володимир Гуртовий. – От цього року ми трошки недоотримаємо порівняно з минулим. Ну думаю, що до кінця року, може, щось зміниться».
Втім, навіть за таких умов Коломацька громада активно підтримує українських захисників.
«Бюджет у нас невеликий, але до 10 % коштів з нього ми віддаємо на нужди наших Збройних Сил. Крім цього, ми ще допомагаємо придбати нашим захисникам, коли вони до нас звертаються, те, що їм необхідно. Тим – генератор, тим – акумулятор, а тим – якусь резину. Робимо це постійно. Звертаються по допомогу – ми, звичайно, допомагаємо», – говорить керівник громади.
Він додає, що звернень від військових до громади стає більше. І якщо минулого року кожна сесія місцевої ради розглядала одну-дві заяви від захисників, то цьогоріч ідеться про півтора десятка на одне пленарне засідання.

Коломацький селищний голова Володимир Гуртовий
«Ми займаємося всім тим, що можемо, і все робимо для того, щоб життя було більш-менш нормальним у тих умовах, в яких ми живемо. Як тільки війна закінчиться, звичайно, хотілось би, щоб життя продовжувалося, щоб громада розвивалася, не утримувалась, а саме розвивалася», – зазначає Володимир Гуртовий.
Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».