Борщ «Байрактар» та робота 24/7: як працює волонтерський центр допомоги Люботин SOS

11.09.2022 18:15 Люботин

92-річна бабуся з маленького і майже спорожнілого села на Харківщині отримала велику коробку з «гуманітаркою». Коли дізналася, що це безкоштовно – розплакалася. Про неї не забули, про неї піклуються звичайні люди – волонтерський центр допомоги Люботин SOS.


Ліки – першочергова допомога

Людина телефонує в кол-центр, розповідає про проблему. Волонтери протягом години з’ясовують дані про неї, про хворобу, про декларацію, зв’язуються із сімейним лікарем. А потім людині повідомляють, де та коли можна забрати необхідні ліки. Так волонтерський центр допомоги Люботин SOS вирішував у перші дні війни питання постачання ліків людям з хронічними хворобами, особливо – онкохворим або тим, у кого гормональні захворювання. Адже для останніх це – питання життя або смерті. 

– Ми налагодили прямі відносини, і це прискорювало розв’язання проблем. Так, було важко – опрацьовувати таку кількість інформації, але впорались, – розповідає керівник волонтерського центру допомоги Люботин SOS Олександр Золотарьов. 

Упоралися тому, що був досвід – волонтерський центр допомоги Люботин SOS почав працювати понад рік тому. Олександр Золотарьов та однодумці заснували його у важкий час коронавірусної епідемії для допомоги жителям Люботинської громади. Став у пригоді й багатий життєвий досвід Олександра як підприємця, організатора, інженера: йому доводилося працювати в різних країнах, зокрема і в Африці. До речі, саме в той час там розпочиналась епідемія лихоманки Ебола. 

– Африканський досвід допоміг вибудувати філософію Люботина SOS. Спершу – питна вода, бо це – життя, потім ліки – бо це здоров’я, а вже потім – їжа, бо без неї деякий час людина може прожити. В коронавірусні часи ми допомагали нужденним, але під час війни нужденними стали всі, – згадує Олександр Золотарьов. 

ВЦД Люботин SOS завдяки коронавірусній діяльності добре знали в обох люботинських лікарнях. Це допомогло налагодити діяльність із забезпеченням ліками насамперед людей з хронічними хворобами. 

Перше, з чого почали – це складання списків, тобто облікових карток, де вказували всі відомості про людину. 

– Ми розробили таку модель списків, де відразу можна писати все. Це облікова картка мешканця квартири або будинку. Там є прізвище та ім’я, адреса, статус (ВПО чи безробітний, інвалід тощо) і які ліки потребує людина, – розповідає Олександр Золотарьов. – Починали ми з мікрорайону, де я мешкаю (ОСН Будинкового Комітету «Ромашка»). За медичний напрям у нас відповідала волонтерка Анастасія Пузанова. Вона працювала в Центрі первинної медико-санітарної допомоги, мала доступ до бази декларацій, і це значно прискорювало роботу. 

Вибудували як бізнес-структуру

Люботинська громада поділена на 45 кварталів, які очолюють квартальні. 

– Це ж ОСН – орган самоврядування населення. Тобто громада повинна сама себе рятувати. І розраховувати сама на себе, – підкреслює Олександр Золотарьов. – Квартальні хотіли нам допомогти, але не знали як. Стали співпрацювати з ними. Розробили відповідну методику, як складати список – і в електронному, і в паперовому вигляді, як розділяти їх за категоріями. 

Спочатку з Люботином SOS співпрацювали троє квартальних, потім – шість, згодом – 12. Окрім цього, п’ять депутатів Люботинської міської ради, колишній голова Манченків і 18 керівників пунктів гуманітарної допомоги громади. Загальна кількість волонтерів Центру складає близько 80-90 активістів. 

Наразі організація опікується понад 5000 жителями Люботинської ТГ. А коли працював пункт видачі «Центральний», який знаходився в Ліцеї залізничників, навантаження було ще більшим.

Квартальні стали структурною одиницею дієвої моделі волонтерської організації Люботин SOS. 

– Це як у бізнесі, коли працює система дилерства. Якщо приходить товар, то він має бути швиденько розданий, тому основна робота на місцях. Перша фура в нас була зі Львова, а перші контакти – бізнесмени з Австрії, Польщі, Бельгії, Німеччини, Ізраїлю, Канади та Австралії, – згадує Олександр Золотарьов. – Формували замовлення, але була проблема – як доставляти. В перші дні війни водії довозили вантаж до Ужгорода або Львова, а далі не хотіли їхати… 

Коли приїжджала фура, її потрібно було розвантажити. А потім розфасувати допомогу.

ВЦД Люботин SOS на Харківщині

Спочатку волонтери все фасували вручну, це виявилося великим навантаженням. Згодом почали шукати варіанти, щоб були вже готові продовольчі набори в коробках. 

ВЦД Люботин SOS на Харківщині

Наразі для того, щоб прийняти та роздати по громаді гуманітарний вантаж, Люботину SOS потрібно лише два дні. Коли прибувають продовольчі коробки, у кожного з 34 квартальних є свої списки, в яких є окремо – діти, люди з інвалідністю тощо.

– У нас немає черг. Коли приходить вантаж у 20 тонн, за два дні ми його повністю обробляємо, видаємо і маємо готовий звіт. Так працює наша «дилерська мережа», – пояснює Олександр Золотарьов. – Там, де не було працюючих квартальних або депутатів, з’явились наші волонтери. І люди побачили, як треба працювати. Якщо депутат не працює, його важко поміняти, а от квартального – легше. І люди поміняли кілька квартальних на наших волонтерів.