Амбулаторія, що не зачинялася під обстрілами: історія з Малої Данилівки
Медзаклад, що працював навіть серед уламків та пилу, нині знову стає світлим і затишним завдяки підтримці благодійників та громади.
Про це «Слобідський край» повідомляє з посиланням на БО БФ «Майбутнє будуємо разом»
Амбулаторія в селищі Мала Данилівка Харківського району має багату історію. Десятиріччями медзаклад допомагав місцевим жителям та був справжнім домом для його працівників. Саме тому з початком повномасштабної війни, коли будівля амбулаторії зазнала пошкоджень від обстрілу, люди згуртувалися та всіма силами намагалися допомогти.
Іраїда Петрова – справжня місцева легенда, яка працює в амбулаторії ще з 1965 року. Не так давно жінка відсвяткувала своє 80-річчя, однак попри поважний вік продовжує виконувати свої обов’язки. Навесні 2024 року, коли вибухова хвиля пошкодила будівлю, пані Іраїда не залишила свій пост. Пліч-о-пліч із колегами, поміж уламків і пилу, вона продовжувала приймати пацієнтів та надавати допомогу.
«Все навколо – в пилюці, уламках, будівельному смітті…А мене – не зачепило. У сорочці народилася, мабуть», – згадує жінка.
Колега пані Іраїди, медсестра Людмила, з якою вони сиділи навпроти, постраждала – уламокуразив їй коліно. Минуло більше року, проте жінка і досі відчуває наслідки того поранення.
У той день амбулаторія зазнала серйозних ушкоджень: вибухом вибило більш ніж 15 вікон, було пошкоджено вхідні двері та дах, частково зруйнова- но стіни, провисла стеля. Окрім того, через атаку в будівлі почав протікати дах, тому в коридорах і кабінетах довелося ставити відра, щоб збирати воду.
«Довгий час ми працювали в кабінетах, де вікна були закладені мішками з піском і фанерою. Пил, темрява, холод, але ми тримались. Бо клятва Гіппократа – це не просто слова», – розповідає пані Іраїда.
Зміни почалися наприкінці того ж року, коли на допомогу прийшла місцева благодійна організація БФ «Майбутнє будуємо разом». У співпраці з Helvetas Swiss Intercooperation вони повністю відновили покрівлю. А вже незабаром, у рамках проєкту «Повноцінна медицина для Малоданилівської громади», у будівлі встановили нові вікна.
«Ми не зачинялися ні на день. Люди приходили – і не лише по допомогу, а й допомага- ли нам. Це справжня громада», – говорить пані Іраїда.
Спочатку не було укосів, через що у приміщенні було прохолодно, а з щілин сипався пил. Зараз ситуація змінилася: всі вікна отримали якісні укоси, було замінено вхідні двері, а в більшості кабінетів оновили стелю й частково стіни. А ще – облаштували новий широкий навіс.
«Тепер у наших кабінетах знову світло, тепло й затишно. А найголовніше – захисна плівка на склі. Це може врятувати життя. Важко словами описати як це, коли заходиш у свій кабінет, а він знову як новенький. Тепло, світло, безпечно. Нам дуже потрібна ця підтримка. І ми щиро вдячні», – додає медикиня.
Ще одна мешканка Малої Данилівки, для якої амбулаторія має особливе значення, – пані Людмила. Жінка народилася в її стінах, коли вона ще була лікарнею.
«Ця амбулаторія – частина мого життя. І коли я дізналася, що вона працює навіть під час війни, не повірила. Бо поруч постійно були прильоти, гуртожит ки, навчальні корпуси – все це біля самої амбулаторії. А наші медики стояли як стіна», – розповідає жінка.
Вона згадує, як у 2022 році місцеві медики врятували її, коли на прийомі у неї сталася гіпертонічна криза.
«Вони миттєво зорієнтувалися і надали мені невідкладну допомогу, потім допомогли з реабілітацією. Не знаю, що було б, якби не вони. Я їм так вдячна і рада, що поряд є заклад, який у моєму віці дуже важливий», – зазначає пані Людмила.
Коли вона вперше завітала до амбулаторії після травневого вибуху, то взагалі здивувалася, що медичний персонал працює.
Сама ж будівля на той момент виглядала гнітюче: вікна вибиті, усюди скло та пил, стеля зламана.
Пані Людмила мешкає поряд з медзакладом, тому коли розпочалися ремонтні роботи, мала змогу особисто спостерігала заходом відновлення.
«Я прокидалась і ще до світанку чула, як хлопці-будівельники вже працюють. Це був найкращий звук, бо означає, що відновлення триває. Що ми живі», – згадує вона.
Обидві ці історії – ще одне підтвердження і нагадування, як важливо відновлювати медичну інфраструктуру навіть у найважчі часи, навіть у прикордонному регіоні. Бо кожен відремонтований кабінет – це шанс на життя.
«Коли заходиш зараз, відчуваєш легкість, свіжість і справжню гордість за те, що в нас є така амбулаторія. І що в такі часи хтось не просто ремонтує будівлі, а дбає про нас», – додає пані Людмила.
Нагадаємо, нещодавно комунальне підприємство «Близнюківська центральна районна лікарня» отримало спеціалізований автомобіль марки «Fiat» для полегшення комунікації між лікувальними закладами і перевезення пацієнтів, які потребують реабілітації.
Нагадаємо також, що у Лозівському територіальному медичному об’єднанні проводять ремонтні роботи в хірургічному та травматологічному відділеннях поліклінічного відділення № 1.
Кожен з вас допомагає нам триматися і працювати. Приєднуйтесь до спільноти «Слобідського краю».
