256 квартир без опалення: як жителі багатоповерхівок у Приколотному пережили зиму
Висвітлення діяльності ОМСУ населених пунктах Вільхуватської громади, окрім Приколотного, газу не було. Взимку місцеві тут традиційно опалюються дровами. На відміну від мешканців близько 20 багатоквартирних будинків у цьому селищі, які раніше мали індивідуальне газове опалення. Але навесні 2025 року газопостачання зникло, тож перед мешканцями квартир, які не виїхали з дому, постало питання: як пережити зиму без тепла?
У під’їзді живе сама
Власники житла у багатоквартирних будинках у Приколотному, як і інші мешканці Вільхуватської громади, виїжджали хвилями. Хтось – під час окупації, яка тривала сім місяців після початку великої війни, хтось – після звільнення громади восени 2022 року. Комусь довелося це зробити після оголошення примусової евакуації родин із дітьми у 2024–2025 роках.
Остання хвиля була після прильоту в одну з багатоповерхівок восени минулого року. Тобто люди не хотіли полишати свої домівки, навіть враховуючи те, що зима буде без опалення. Але після тих обстрілів, та ще й на тлі постійних закликів місцевої влади евакуюватися, вирішили переміститися туди, де краща безпекова ситуація.
Крім того, дехто виїжджає тимчасово, перечекати холоди, а у теплу пору року повертається додому. Зараз людей у 256 квартирах залишається небагато. Як розповідає Алла Довгаль, мешканка однієї з двоповерхівок у Приколотному, у її під’їзді на 6 квартир вона живе сама.
Вдома комфортніше
Жінка виросла у приватному будинку, а у квартирі мешкає близько 30 років. Каже, вони із сусідами заздалегідь готувалися налагоджувати життя за відсутності опалення, але те, що зима буде настільки суворою, спочатку у своїх планах не враховували. Думали, що це ж не перша воєнна зима у непростих умовах життя у прикордонній громаді: за майже чотири роки вже накопичився певний досвід.
«Ці декілька місяців видалися складними, як ніколи. Але ми їх пережили, бо нас дуже підтримують громада та благодійники. Усі жителі багатоквартирних будинків отримали грошову допомогу, їм надали обігрівачі, буржуйки», – розповідає Алла Довгаль.
За відсутності газу те, чи буде у них тепло, чи ні, для багатьох власників квартир залежало від світла. Алла каже, що протягом усієї зими надовго його вимикали лише декілька разів. Тож вона постійно використовувала обігрівач, температура у квартирі була приблизно 14–15 градусів. Зараз це досить нормально, пояснює жінка.
Багато сусідів виїхали до родичів у приватні будинки, щоб перебути там холодний період. Алла не захотіла, вдома їй комфортніше.
«У мене мама живе у приватному будинку, але у неї я ночувала лише тоді, коли довгенько не було світла. Мабуть, разів зо два чи три. Крім обігрівача, дуже допомагало простирадло з підігрівом. Я собі таке замовила через інтернет і сусідам порадила це зробити. Так вони теж дуже задоволені», – ділиться жінка своїми лайфхаками, як організувати життя без опалення.
Щоб «економити тепло», люди облаштовували одну з кімнат або кухню й обігрівали саме це приміщення. За потреби можна було піти до Пункту Незламності, який працює цілодобово. Алла розповідає, що люди туди часто ходять, бо є можливість зігрітися, перебути певний час, коли вдома немає світла, зарядити смартфони. Та й просто поспілкуватись одне з одним, бо це теж важлива опція – підтримка тих, хто поруч. У тому числі – добрим словом, впевнена жінка.
У Пункті Незламності
Буржуйка та «електропростирадло»
«Без газу ми залишились у березні 2025 року, коли в сусідній громаді, де тривають бойові дії, росіяни зруйнували систему газопостачання. До нас лінія йде звідти. Вже тоді мешканцям багатоквартирних будинків надавали газові балони – їх привозили волонтери, щоб можна було готувати їжу. Також надавали електроплитки. А ось з опаленням ситуація складніша, але її теж почали вирішувати ще влітку», – розповідає мешканець іншої багатоповерхівки Валерій Становський.
Один з місцевих, який розуміється на усіляких корисностях, придумав установлювати на батареї електротени, і деякі мешканці скористалися його ідеєю. Але вона залежить від наявності світла. Тож шукали ще варіанти. Непоганим вибором, до того ж економним, виявилася буржуйка. Нею користується, наприклад, один із знайомих Валерія.
«Якщо багатоквартирний будинок одноповерховий, то виводиш буржуйку у вікно, щоб труба була вище даху. Тепла вона дає багато, дров потребує мало, тобто з усіх боків дуже вигідний варіант. Кухню, де усі часто й облаштовуються в найхолодніший період, можна навіть до плюс 25 нагріти. Єдиний «мінус» – дрова треба підкидати постійно», – ділиться чоловік.
Щодо того, у скільки обходиться постійна робота електрообігрівачів, то він пояснює, що на це люди витрачають кошти, які їм надавали благодійники. Можна було закупити дрова чи інше паливо, а можна сплатити рахунки за світло. У холодний місяць лічильник накручує приблизно на декілька тисяч гривень. Ураховуючи, яку суму надавали, якраз на зиму цієї допомоги вистачає.
«Ми, як і сусіди, маємо електричне простирадло, а ще моя жінка гріється у жилеті, який працює від повербанку. Їй подобається. Тож хоча іноді й не було світла, а морози стояли сильні, в цілому ми не замерзали й у холоді не сиділи», – говорить Валерій.
Електропростирадло, яке дуже допомагало взимку
«Підігрівали» труби
Комунальники Вільхуватської громади заздалегідь готувалися до можливого форс-мажору, тож ситуація склалася хоч і важка, але контрольована.
Директор комунального підприємства «Водопостач 1» Віктор Какадій прийшов на посаду вже під час великої війни, тому із самого початку працював у непростих умовах. Але каже, що такої зими, як ця, не пам’ятає за усе своє життя.
«У нас у громаді більшість людей живе у приватних будинках, тож у них питань з опаленням узимку не було: пічечку протопив – і тепло. А ось із багатоповерхівками маємо проблеми. Багато мешканців повиїжджали, квартири закриті. Стоять морози, треба зливати воду із системи, а зайти у приміщення не можемо. Почало рвати труби», – розповідає директор КП.
Комунальники шукали хазяїв, просили дозволити виконати в їхніх квартирах необхідні роботи та передати через когось ключі.
Через сильні морози та відсутність мешканців виникли проблеми і з водопостачанням. У трубах замерзала вода, якою люди не користувалися. Тому працівники підприємства частенько ходили з горілками та займалися «підігріванням».
До речі, щодо проблем із забезпеченням водою, то жителі будинків кажуть, що її підвозили, коли виникала така потреба. Або можна будо набрати воду в колонках, вони у селищі є. Тож і з цим викликом у громаді впоралися.
У комунальному підприємстві «Водопостач 1» Вільхуватської громади – 12 працівників. Як говорить директор, роботи дуже багато, але вони справляються. Крім забезпечення послуг водопостачання та водовідведення, допомагають з вивозом сміття, ліквідацією наслідків обстрілів. Вважають, що так і має бути – вирішувати будь-які проблеми у громаді разом, підтримуючи одне одного.
Комунальники Вільхуватської громади
«Нас, українців, не залякаєш, завжди шукаємо вихід з будь-якої ситуації. І завжди допомагаємо одне одному», – зазначає Віктор Какадій.
Тепер, коли зима закінчилася, перед комунальниками стоїть новий виклик – відремонтувати усе, що треба, та підготуватися до наступного холодного сезону. Бо коли будинок чи квартира стоять порожні, у них не живуть, то усі мережі дуже швидко виходять з ладу. Тож, щоб через це не страждали сусіди, до наступної зими треба буде багато попрацювати.
Служби спрацювали задовільно
Пройти зиму без газопостачання та з електрикою, яка через обстріли може у будь-який момент зникнути, було надскладним завданням для прикордонної громади. За словами начальника Вільхуватської сільської військової адміністрації Євгена Шаповала, форс-мажору не було, ніхто не замерзав, тож загалом усі служби спрацювали задовільно. Але, звісно, без проблем не обійшлося.
Наприклад, з тим, що світло могло бути, але через низьку напругу обігрівачі нормально не вмикалися. Клопоту забезпечували й пориви водопровідної мережі, з якими тепер комунальникам треба розібратися, щоб налагодити стабільну роботу системи.
Жителька одного з багатоквартирних будинків
«Зима була дуже складна для всієї громади, а в першу чергу – для Приколотного, тому що тут є багатоквартирні будинки. Індивідуального газового опалення у них немає, твердопаливні котли встановити у квартирах теж можливості не було. Тому мешканці, у том числі і я, опалювалися, коли була електроенергія, електрообігрівачами. Насправді раніше я ніколи так не чекав приходу весни», – розповідає начальник СВА.
Людям пропонували переїхати зимувати у приватний сектор, де можна опалюватися дровами. Багато хто так і зробив, й у СВА вважають, що з їхнього боку це була правильно скоординована робота.
«Але мешканці усе одно залишалися у будинках, тож наші комунальники намагалися робити усе можливе, щоб вони були у теплі та з водою. Після прильоту «шахедів» у чотириповерхівку там у під’їзді живе один мешканець. Труби позамерзали, потім порозмерзалися, аварійна ситуація – вода пішла у під’їзд. І ми все одно ремонтували там систему – у будинку, куди поцілив «шахед» і де живе одна людина. Можу сказати, що на сьогодні усі критичні моменти відрегульовані, у тому числі водопостачання для нашого дитсадка. Оце був виклик, і тут ще будуть певні труднощі з водяними комунікаціями», – зазначає Євген Шаповал.
Тепер, каже він, усі сили треба направляти на підготовку до наступної зими. До того ж невідкладно, бо це тільки здається, що вона далеко. Насправді вона близько, а проблеми людей, які залишаються у прикордонній громаді, нікуди не ділися. Навпаки, через складну безпекову ситуація їх може ставати більше. Тож завдання місцевої влади – допомагати їх вирішувати.
Ваша підтримка — запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
