Зима у прикордонні: Вільхуватська громада готується до холодів без газу

Що зроблено для підготовки до зими, які проблеми вирішує прифронтова громада та як місцева влада працює з людьми – про це в інтерв’ю «Слобідського краю» з начальником Вільхуватської сільської військової адміністрації Євгеном Шаповалом.

– Ситуація в громаді складна, останнім часом, завдячуючи погодним умовам, ми фіксуємо трохи менше обстрілів. Але ситуація напружена, особливо це відчувається на початку опалювального сезону. У громаді відсутнє газопостачання, тож потихеньку народ виїжджає. Зараз у нас мешкає 1375 людей, і якщо вислідковувати динаміку, то трохи менше 100 людей за останній місяць залишили територію громади.

У 24 населених пунктах з 30 примусова евакуація дітей була оголошена ще минулого року. Залишалося 6 населених пунктів, де діти могли перебувати. Тож на момент засідання районної комісії з питань евакуації в громаді перебувало 106 дітей. 15 жовтня з’явився наказ начальника обласної військової адміністрації про їх обов'язкову евакуацію в примусовий спосіб. Наразі у нас поки що залишається 75 дітей у чотирьох населених пунктах. 

Ми попередньо почали таку роботу, сім'ї з дітьми достатньо відповідально до цього ставляться і самі виїжджають. Розуміємо, що будуть проблемні кейси, ми їх попередньо для себе визначили, але будемо працювати за допомогою поліції, ювенальних структур, служби у справах дітей. До речі, у цій роботі дуже допомагає наш поліцейський офіцер громади. Це реально той фахівець, який потрібен у кожній громаді для вирішення багатьох важливих питань взаємодії з жителями. 

Окремо уточню, що евакуація дітей жодним чином не впливає на роботу освітян громади. На сьогодні кількість учнів у Приколотнянському ліцеї стабільна, 181 дитина продовжує навчатися онлайн. Ми багато уваги приділяємо дітям, наприклад, влітку завдяки підтримці благодійників та обласної влади вони виїжджали на відпочинок, – розповідає Євген Шаповал.

Начальник Вільхуватської сільської військової адміністрації Євген Шаповал

– Крім складної безпекової ситуації, є ще одна велика проблема – у громаді немає газу. Що робиться для того, щоб населення та комунальники якомога краще підготувалися до зими з урахуванням цього моменту?

– Ми робили і робимо усе, що можемо, разом із нашими партнерами в Україні та за кордоном. По-перше, люди отримали грошову допомогу від Міжнародного комітету Червоного Хреста, від управління Верховного комісара у справа біженців ООН, від організації Save the Children, від гуманітарної місії «Проліска». А всі мешканці багатоквартирних будинків, де єдиний варіант опалення був газовий, ще отримали й електрообігрівачі. У нас близько 25 багатоповерхівок, і хоча не всі мешканці на місці – багато повиїжджало, це чимала кількість людей. 

Проте треба наголосити. Всі, хто планує зимувати в цих будинках, мають прийняти рішення самостійно. Вони отримали гроші, отримали електрообігрівачі, але про відновлення газопостачання у громаді не йдеться. Пошкоджено газопровід високого тиску в районі населеного пункту Кіндрашівка, без газу залишилася не лише Вільхуватська громада. Там поряд фронт, тож ремонтні роботи неможливі. Тож або люди залишаються у квартирах, опалюються електрикою, або переїжджають до родичів, знайомих у приватний сектор, де є дров'яний котел і можна спокійно зимувати.

Я, зокрема, також мешкаю в такій квартирі, в мене є два електрообігрівачі, якщо буде усе гаразд з електрикою, буду зимувати. Але через бойові дії та обстріли гарантувати її постійну наявність ніхто не може. Все, що від нас залежало, ми з електромережами пропрацювали. Мережа має витримати збільшене навантаження через обігрівачі. Але щодо обстрілів – тут ми не можемо нічого спрогнозувати. Якщо не буде електропостачання, то ситуація в рази загострюється. 

У нас на території громади є два Пункти незламності, де люди тимчасово можуть знаходитися, але варіант постійного проживання не розглядається. Декілька днів – не більше. Тому якщо будуть виникати проблеми з електропостачанням, будемо звертатися до людей, щоб вони виїжджали у більш комфортні умови. І це в першу чергу стосується квартир.

– У громаді певний час не було зв’язку, зараз проблема вирішилася?

– Зв'язок у громаді був відсутній із 28 серпня, до цього у нас працював «Водафон». Я це питання порушував на нараді за участю заступника міністра з питань цифрової трансформації, представників провідних мобільних операторів.

Завдяки нашим зусиллям і дорученню начальника обласної військової адміністрації Олега Синєгубова маємо позитивні новини. «Київстар» відновив роботу на території громади: і мобільний зв'язок, і мобільний інтернет є, за що ми їм дуже вдячні. Це значно спростило для жителів можливість отримати різні послуги: і онлайн-навчання, і покупки у мережі торгівлі, і виклик екстрених служб. Тож зараз усе нормалізувалося. 

Щодо «Водафону», то я з ними також на зв'язку, але у компанії посилаються на безпекову ситуацію і відновлювати роботу базової станції у Приколотному не хочуть.

– Які ще проблеми виникли у громаді у зв’язку із загостренням безпекової ситуації?

– Протягом останнього місяця маємо декілька неприємних новин. У Приколотному закрилася аптека. Працівниця виїхала через те, що інтенсифікувалися обстріли, був приліт відразу за будівлею аптеки. Тож зараз там працювати нікому. Також призупинив роботу єдиний заклад громадського харчування у Приколотному, де можна було ситно та смачно поїсти. Працівниця евакуювалася до Харкова.

– І як тепер вирішуєте проблему з ліками для людей? Бо соціального транспорту через безпекову ситуацію у громаді зараз немає, правильно?

– Так, соціальний транспорт, який нам свого часу запровадила гуманітарна місія «Проліска», зараз не працює. Якщо є запит від місцевих мешканців, ми по середах або п'ятницях відправляємо автобус, який везе людей до Великого Бурлука. Є підприємці місцеві, які отримують від мешканців, в основному людей похилого віку, заявки на придбання тих чи інших ліків. Купують їх у Харкові, у інших місцях і привозять бабусям та дідусям. 

Якщо вже заговорили про ліки, то скажу й про медицину. Своїх лікарів у громаді немає з початку війни, але є медичні працівники. Одна жінка звільнилася, ми взяли іншу. Тому амбулаторія у Приколотному продовжує свою роботу в тому форматі, в якому вона й працювала.

– Мобільний зв'язок відновили, а що з поштовими послугами?

– Є проблеми з нашим поштовим відділенням, там залишилася лише керівник. Маю декілька питань до керівництва «Укрпошти» з цього приводу. По-перше, за 10 тисяч гривень працювати у прифронтовій громаді під постійними обстрілами дуже важко і навряд чи буде багато бажаючих. І по-друге, має бути скорочення робочого дня, бо о шостій вечора вже темно, та й не підуть люди у прифронтових громадах у такий час взимку на пошту. Можливо, ввечері можна впровадити дистанційний формат. Якщо не вирішити ці питання, які виникають у роботі пошти на прифронтових територіях, то ми втратимо своє відділення. 

З «Новою поштою», яка продовжує працювати у громаді, ми усе обговорили. Вони працюють до 17-ї години, але зараз вирішується питання, щоб скоротити робочий день. 

– Як працює та готується до зими ваше комунальне підприємство?

– Був приліт 25 вересня, загинув працівник. Тоді дуже постраждала техніка, але частково вже вдалося відновитися, Червоний Хрест передав генератори, купили насоси. Тож наше комунальне підприємство «Водопостач-1» працює. Ми пишаємося своїми комунальниками, вони роблять усе можливе, щоб надавати людям необхідні послуги: і водопостачання, і водовідведення, і вивіз сміття.

– Щодо прильотів – хто та за якою схемою допомагає людям ліквідувати наслідки? Хто допомагає громаді з ремонтом розбитого житла?

– Після прильотів ліквідуємо наслідки власними силами. У нас є працівники у штаті сільської ради, які допомагають мешканцям з закриттям вікон, іншими потребами. Ця робота налагоджена. Скарг, що десь комусь не допомогли відремонтувати житло, майже немає. Звісно, якщо, наприклад, серйозні пошкодження покрівлі, треба, припустімо, 50 листів шиферу, це дуже багато. Тоді ми готові надати брезент, а далі вже будемо визначатися, що робити.

Але про всі випадки прильотів, які були на території громади, ми знаємо і всім допомогли – і з будматеріалами, і безпосередньо з виконанням ремонтних робіт силами наших працівників. 

Матеріали для відновлення нам надають партнерські організації, найбільше допомагають обласна організація Червоного Хреста та «Проліска». 

– А як працює у вас державна програма «єВідновлення»? Люди отримують компенсацію на ремонт чи придбання нового житла?

– Комісія у громаді працює, у жовтні було засідання, розглядали проблемні моменти. 10 липня територія Вільхуватської громади віднесена наказом Міністерства розвитку громад і територій до зони активних бойових дій. Це означає, що заяви на пошкоджене майно ми не розглядаємо. Лише ті, які стосуються зруйнованих об'єктів. Але знову ж – розглядаємо тільки тоді, коли можемо зробити їхній огляд. Щодо небезпечної території, у нас це, наприклад, населені пункти Рублене, Устинівка, Курганне, Зарубинка, туди ми не виїжджаємо. Для таких випадків є постанова, яка стосується дистанційного обстеження.

Але на практиці реалізувати це дистанційне обстеження, а потім на його підставі скласти відповідний акт, дуже складно. Як саме його проводити, хто має це робити, наразі не дуже зрозуміло. Тому заяви, які зараз до нас надходять щодо надання компенсації за зруйновані об'єкти у тих населених пунктах, куди немає доступу комісії, ми призупиняємо.

Зараз питання дистанційного обстеження у фокусі уваги профільного міністерства, в усіх є бажання зробити так, щоб механізм запрацював. Тож сподіваємося, що найближчим часом усі вирішиться і ми зможемо якісно працювати і по таких заявах. 

Що стосується об'єктів, які ми можемо оглянути, такі заяви комісія позитивно розглядає, і люди отримують компенсацію.

– І останнє питання – як плануєте пройти зиму? Чи можна хоч якось спрогнозувати ситуацію та підготуватися до можливих форс-мажорних обставин?

– Якщо ми говоримо про акумуляцію всіх наших можливостей для того, щоб мешканці нормально пройшли зиму, то я офіційно заявляю: ми зробимо все, що від нас залежить. Але об'єктивно, якщо будуть проблеми з електроенергією, проходження зимового періоду буде максимально складним. У такому сценарії ми не гарантуємо, що всі публічні послуги, які зараз надаються на території громади, будуть надаватися протягом зимового періоду. Тому що відсутність електроенергії дуже ускладнить нашу роботу, а усі ми, на жаль, не застраховані від якихось форс-мажорних речей. 

І тому знову хочу наголосити: якщо є можливість, нехай люди краще виїжджають, хоча б на зиму. Або з квартир переїжджають у приватний сектор, де є можливість опалення за допомогою дров чи вугілля. Сценарії негативні можуть бути, й ми повинні максимально до них підготуватися. Однією зі складових цієї підготовки може бути або евакуація у більш благополучні регіони, або хоча б на території громади, але в будинки, де є твердопаливний котел, щоб можна було перезимувати в теплі.