«Лягаю спати, а перед очима рідні Тишки»

Під обов’язкову евакуацію в Циркунівській громаді підлягає чотири села, там проживає близько трьохсот людей. Переважна більшість – пенсіонери, які пережили окупацію та зовсім не виїжджали з громади або поїхали, а згодом повернулися через житло, худобу та городи. Справжньою розрадою та можливістю відволіктися від обстрілів і буденних справ став Черкасько-Тишківський клуб, куди мешканці приходять по гуманітарну допомогу, за психологічною підтримкою, цікавими майстер-класами та й просто поспілкуватися.

Пані Марія – мешканка Руських Тишків, на початку великої війни вона з дочкою та онуком виїхали у Фінляндію. Там жінка разом з іншим українками пекла на продаж пироги, булочки та торти, а виручені кошти передавали на підтримку України. Пенсіонерка каже, що жилося за кордоном їй добре, однак найбільшим бажанням було повернутися у рідне село.

У Руських Тишках у неї залишився двоповерховий котедж, в якому через обстріли немає жодного вцілілого вікна й частини даху, тому зараз пенсіонерка живе у будинку своєї доньки в Тишках. Зимою російський «Шахед» прилетів і туди.

– Там, у Руських Тишках, у мене все відключено, ні газу, ні світла немає. Там не можна жити, бо дуже небезпечно. Хоча до мене прилітало й сюди у будинок дочки. 17 лютого 2024 року «Шахед» прилетів мені прямо на стару кухню, це десь за два метри від будинку, в якому я тоді перебувала. Вилетіло п’ять вікон та частина даху, на щастя, ніхто не постраждав, а вікна вже вставили. Але я все одно не хочу їхати звідси, – каже пані Марія.

Справжньою розрадою для жінки став клуб у Тишках, який перетворився на місцевий хаб незламності. Там не тільки видають гуманітарну допомогу, а й проводять концерти та усілякі майстер-класи.

Найбільше пані Марії подобається працювати з психологом. Каже, після спілкування зменшилася тривожність та з’явилося відчуття спокою, якого не було з 2022 року.

– Мені дуже подобаються заняття з психологом, він усе дуже доступно розповідає, й після таких розмов я починаю заспокоюватися і оцінювати ситуацію. Це перший досвід спілкування з психологом, – зазначає жінка.

73-річна пані Ніна пережила окупацію, а потім її будинок потрапив під обстріл, жінка дивом вижила, однак виїжджати з громади не хоче. Каже, не може залишити тварин та город.

Єдине, що може відволікти жінку від господарства – заняття у клубі. Вона говорить, як тільки покличуть – кидає всі справи та їде.

– Ми все це любимо, подзвонили – кинула все й поїхала до клубу. Хоча мені треба кропиву заготовити курочкам, а я побігла. Аби тільки покликали. Ми тут відпочиваємо, це наша душа. Ми тут не помічаємо, як час летить, ліпили дві години й не помітили. А тепер кулінарія – затягує страшне. Після занять такий заряд енергії, це гарна можливість перезавантажитися, – додає пані Ніна.

Пані Світлана пережила окупацію, і, як тільки відкрилася дорога на Харків, жінку вивезли з громади, бо через проблеми з ногами їй терміново потрібна була лікарська допомога. Поки Світлана перебувала у місті, її будинок у Руських Тишках ущент розбили, тож родина залишилася без житла, одягу та всього, що наживали протягом довгих років.

Жінка працює вчителькою у Русько-Тишківському ліцеї, зараз викладає уроки онлайн.

– Я задоволена, що я в таких складних умовах перебуваю саме у Циркунівській громаді, бо тут дійсно турбуються про людей. Навіть у той скрутний 2022 рік, коли ти розумієш, що все твоє життя згоріло в один день, тобто ти залишився взагалі без нічого, нам дуже допомагали. Це дуже важливо, що для людей проводять такі заняття та надають психологічну допомогу, – каже Світлана.

Пані Ганна теж пережила окупацію, говорить, доводилося жити у погребі й не один раз прощатися з життям.

Заняття з психологом допомогли їй побороти панічний страх обстрілів.

– У Циркуни як прилетіло одного разу, то я думала, що й не виживу, воно, може, через хату летіло. Дуже гучно було й страшно, я не могла заспокоїтися зовсім. Психолог допоміг, я перестала боятися. Психолог нам порадив вправи, я їх роблю, коли відчуваю тривогу. Це допомагає дуже, – зазначає пані Ганна.

Пані Любов жила в окупації, проте згодом через проблеми зі здоров’ям у чоловіка сім’я виїхала у Мерефу.

Нині цей клуб став справжнім осередком життя для людей, які залишилися у селі. У таких складних умовах жінки не забувають і про допомогу захисникам.

Обов’язкова евакуація оголошена в трьох населених пунктах Циркунівської громади: Руських Тишках, Черкаських Тишках та Петрівці. Загалом там живе близько 300 людей. Місцева влада продовжує роботу з населенням щодо необхідності евакуації на більш безпечні території.