Врятовані коні з Харківщини допомагають одужати воїнам та дітям у Кропивницькому

Через російську агресію без домівок на Харківщині лишилися не тільки тисячі людей, але й хатні та свійські тварини. Голодні, перелякані, часто поранені, вони блукають вулицями спустошених міст і сіл. На допомогу тваринам приходять зооволонтери. Серед них – і волонтери реабілітаційного центру «Hippos» на Кіровоградщині.

Як розповів керівник реабілітаційного центру «Hippos» у Кропивницькому Дмитро Попов, вони розпочали свою діяльність близько чотирьох років тому. Починали з іпотерапії для інклюзивних діток. Тоді у Центрі були тільки подаровані коза Єва, віслючок Яша та кобила Моллі.

Разом з іншими волонтерами Дмитро їде під обстріли, щоб допомогти тим, хто самотужки про допомогу попросити не може. Часто приїздять у пусті населені пункти, звідки люди вже евакуювалися. Інколи тварини закриті у хатах, інколи – сидять на ланцюгу. Поранені, голодні, обезводнені, перелякані.

– Люди телефонують і просять врятувати тварину, яку не змогли забрати із собою. І це стосується не тільки котів чи собак, а й коней, корів, овець, кіз, свиней. Є люди, котрі кидають тварин, не переймаючись їх подальшою долею, але багато й таких, хто страждає через те, що довелося залишити своїх домашніх улюбленців. Вони просять допомогти: дають адреси своїх будинків, кажуть, кого і де полишили. Бувало, що й по кілька корів просили врятувати. Звичайно, ми одразу реагуємо на такі прохання і намагаємося допомогти. Тварин їхнім господарям передаємо вже на безпечній території, – розповідає волонтер.

У громадах Харківщини розповідають багато історій про те, як люди евакуюються з тваринами.

– Іноді люди сидять під обстрілами, бо не хочуть кидати своїх тварин. Коли була оголошена обов’язкова евакуація родин з дітьми, багато сімей відмовлялися виїжджати саме через тварин. Наприклад, у Колодязненському старостаті були такі ситуації, коли люди казали: «Якщо не заберете мене з п’ятьма коровами, то нікуди не поїду». Доводилося шукати таке житло, де можна було б розмістити і родину, і корів, – розповідала «Слобідському краю» начальниця Дворічанської селищної військової адміністрації Галина Турбаба.

Часто буває так, що волонтери їдуть рятувати тварин, коли в селі вже нікого з людей не залишилося. Так урятували собаку, про якого кореспондентам «Слобідського краю» розповідала жінка з Вовчанщини. Вона, рятуючись від російських обстрілів, виїхала до Харкова, а пес залишився.

– Це був не мій собака, а сусідський. Але вони виїхали, а тварину просто покинули. Я прихистила нещасного, і він дуже до мене прив’язався. Ніколи не забуду той день, коли російський снаряд влучив у будинок і нас терміново евакуювали волонтери. А от великому собаці місця не знайшлося, – плакала жінка.

Каже, тоді обійняла пса, попросила вибачення і пообіцяла врятувати. Вона сіла в машину, а великий собака все біг і біг слідом.

Уже будучи в безпеці, жінка не знаходила собі місця. Перед очима стояла жахлива картина: мчить під обстрілами машина, а за нею, жалісно підвиваючи, біжить собака. Свою обіцянку жінка виконала – звернулася до волонтерів, і вони врятували тварину.

Дмитро Попов говорить, що кожен випадок порятунку тварин по-своєму особливий. І кожен супроводжується ризиком для життя як людей, так і тварин. Головне – знайти правильний підхід до тварини.

– Вони все розуміють. Поранена тварина дивиться на тебе і поглядом благає про допомогу. Якщо ти професіонал у своїй справі, то тварина відчуває тебе і допомагає в евакуації. Треба тільки пояснити, що вона їде у безпечне місце. Показати, що вона у хороших руках. Правильно підійти, довести до транспорту, загрузити і доправити у безпечне місце. Коли дивишся у вічі тварині, яка були на грані смерті, але її вдалося врятувати, то бачиш там любов і вдячність, – каже керівник реабілітаційного центру.

Зараз у «Hippos» мешкають близько 100 тварин, серед них і евакуйовані з Харківської області.

Коли цьогоріч у травні до Дмитра звернулися волонтери з Харкова, він одразу разом зі своєю командою вирушив рятувати тварин у Липці. Тоді врятували зо два десятки тварин. Серед них – 13 коней та один поні. Відловлювали їх на лугах, пагорбах, замінованих територіях. Було вкрай важко зловити переляканих тварин та доправити їх до машини. Евакуація тривала три дні.

– Під звуки вибухів обійшли 10 кілометрів, щоб знайти тварин. Адже вони були розкидані по різних місцях. Двічі ламалася машина, за нами навіть приїжджав евакуатор із Кропивницького. І хоча проблем було чимало, з Божою допомогою впоралися і доправили врятованих до нашого реабілітаційного центру, – ділиться спогадами Дмитро.

Коні були в поганому психологічному та фізичному стані. Дуже виснажені, вони страждали від зневоднення, запальних процесів кінцівок та суглобів, запалення легенів. Деякі тварини мали поранення.

Коням волонтери зробили всі необхідні обстеження. Кожній тварині було призначене лікування та повноцінний раціон. Спочатку коні боялися людей. Але з часом адаптувалися, почали довіряти волонтерам. Одна з евакуйованих кобил народила лоша. Зараз разом з іншими тваринами «харків’яни» допомагають одужати українським воїнам та хворим діткам.

Більше 1700 військових зі всієї України та 1400 дітей з інклюзією пройшли іпотерапію в реабілітаційному центрі у Кропивницькому.

Особлива ситуація – з дикими тваринами. Вони теж не лишаються без допомоги. Серед урятованих – косулі, олені. Нещодавно рятували хижаків.

– Наша мета – збереження рідкісної фауни, диких звірів та свійських тварин, усіх, які страждають від російської агресії та можуть загинути. Потрібно любити життя і все, що нам подарував Господь. Кожна тварина – це жива душа. Тож кожного разу, коли успішно проходить евакуація, відкривається друге дихання і збільшується бажання працювати ще і ще. Це велике щастя – рятувати життя безневинним істотам. І вони переживають, і ми. Бо тварина довіряє тобі, і ти вже не маєш права її підвести, – зауважує Дмитро.

У реабілітаційному центрі створені належні умови і для свійських, і для диких тварин. Їх після лікування та реабілітації випускають назад у природу. Хворі й скалічені російськими окупантами тварини залишаються на довічному утриманні у волонтерів. Декого забирають інші зоопритулки.

Небайдужі люди допомагають з кормами. Серед помічників є також і українські воїни. Центр готовий співпрацювати з усіма, кому не байдужі тварини, які потребують допомоги. Бо, крім нас, людей, більше захистити їх нікому.