Кравчучка з «реклами»: харківська компанія шиє сумки та чохли з банерів

19.05.2021 08:40 Україна — ЄС
Фото: Катерина Уварова Фото: Катерина Уварова

Реклама – двигун прогресу. І щоб цей двигун працював, в Україні щодня виробляється сотні банерів. А після завершення рекламної кампанії чи заходу вони зазвичай просто відправляються на смітник. Харків’янка Катерина Уварова дарує такому сміттю друге життя, і банери перетворюються на стильні сумки, чохли або гаманці.

Бренд «3,14BAN» (Пібан) з’явився в Харкові у 2019 році. Заснувала його тоді ще 19-річна Катерина Уварова.

– У 2019 році знайшла в комірчині велику купу непотрібних банерів і вирішила зробити з них щось корисне – так з’явилися перші шоппери (великі сумки. – Авт.), з якими я потім ходила на пошту забирати посилки, – згадує засновниця соціального бізнесу.

До свідомого споживання дівчина перейшла у 2016 році, коли почала їздити до Європи і побачила, як там люди поводяться з відходами.

– У країнах ЄС розповсюджені і переробка відходів, і zero-waste життя (нуль відходів). У Німеччині є бренд, який уже понад 30 років шиє сумки з тентів, – розповідає Катерина Уварова. – На той момент в Україні свідоме споживання було не дуже розповсюджене. Тож у 2019 році я вирішила спробувати себе в цьому напрямі. І от уже два роки наша команда намагається прищеплювати такий спосіб життя українцям.

Читайте також: Пошта на колесах: чого очікувати жителям харківських сіл від реформи Укрпошти

Дівчина підкреслює, що займається соціальним бізнесом – намагається розв’язувати екологічні проблеми та працевлаштовує переселенців. Команда «3,14BAN» складається з трьох людей. Окрім Катерини, яка відповідає за комунікації, є ще швачка та бухгалтер. Усі вони змушені були втікати від війни на Донбасі.

«Не можливо із сміття зробити бізнес»

Із сировиною проблем у харківського бренду немає. За словами Катерини, її навіть надлишок. Складнощі виникали із сприйняттям людей. Багато хто вважає, що вироби з банерів повинні коштувати копійки, або бути взагалі безкоштовними. Дівчині часто доводилося чути: «Не можливо із сміття зробити бізнес...», «Сміття не повинно коштувати багато…».

– Люди не враховували той фактор, що це ручна робота і складний технологічний процес. Перед тим, як робити вироби, ми кілька годин миємо банери, потім їх дезінфікуємо. Потім за крій береться швачка. Банерна тканина – це не джинси, які можна перестрочити, – зазначає власниця бренду. – А через те, що ми часто чули «сміття не може коштувати дорого», занижували ціни на свої вироби. Доходило до того, що продавали їх нижче собівартості. Але такий період тривав не довго. Через місяць ми полюбили свою працю.

До речі, у перші місяці роботи команді довелося набити не одну гулю і зламати не одну голку. Інструкції до шиття з банерної тканини не існувало, тож харківському бренду довелося все з’ясовувати на практиці. З’ясували – краще працювати на машинці, яка шиє шкіру.

– На жаль, не всі банери ми можемо використовувати у своєму виробництві – лише м’які. З жорсткою банерною тканиною наші машинки не можуть впоратися. Коли нам попадалися такі банери, ми не знали, що з ними робити. А потім нам написали хлопці з передової: «Нам нічим накривати танки, можете виділите банери?». І ми жорсткі банери відправили військовим, – ділиться досвідом дівчина.

Будь у курсі

М’який банер розкладається від 100 років, а жорсткий – від 500 років. І у світі досі немає екологічного методу їх утилізації. У Туреччині є завод, де їх спалюють. Але під дією високих температур банери починають виділяти токсини.
В Україні банери зазвичай відправляються на полігони. До речі, в нашій країні за рік виробляється близько 15 тисяч тонн банерів.
За останні півроку харківський бренд «3,14BAN» перетворив близько 300 квадратних метрів банерів на шоппери, бананки, гаманці, чохли для планшетів та навушників тощо.

Еко-френдлі

Коли Катерина Уварова тільки заснувала бренд, з ним почали співпрацювати рекламні агентства, що займалися організацією різноманітних заходів. Після проведених івентів рекламники віддавали дівчині непотрібні банери. Згодом до власниці бренду почали звертатися і великі ІТ-компанії, які також часто проводили масштабні заходи. ІТ-шники віддавали вже непотрібні банери і замовляли зробити з них мерчі та сувенірну продукцію.

Наразі з харківським брендом співпрацюють й інші великі компанії – замовляють для себе шоппери, поясні сумки тощо. Окрім цього, придбати продукцію «3,14BAN» можна як онлайн, так і у магазинах Харкова, Одеси, Івано-Франківська та Миколаєва.

– Наші клієнти – це не тільки еко-френдлі люди. Також є модники, які слідкують за трендами та полюбляють фестивалі. Вони шукають ексклюзивні речі. Водночас з’являються і клієнти, які купують наші речі завдяки їх практичності, бо вони слугуватимуть дуже довго, – зазначає Катерина.

21-річна дівчина пригадує, як до них звернулася жінка з проханням пошити для неї «кравчучку». Клієнтка жалілася, що стара її сумка на колесах виявилася не дуже практичною та довговічною. Жінка її використовувала близько року, а потім «кравчучка» порвалася. Вона почала шукати практичніший варіант, спочатку знайшла в Інтернеті продукцію німецької компанії, але вона виявилася занадто дорогою для харків’янки – сумки коштували від 50 євро. А потім жінка натрапила на харківський бренд. Нова сумка їй обійшлася значно дешевше – близько 500 гривень.

– Ми зробили для харківської клієнтки ексклюзивну «кравчучку». Їй сподобався наш виріб, вона вже близько 1,5 року ходить з нашою сумкою на колесах і всім нахвалює її, – з посмішкою розповідає Катерина.

Серед клієнтів харків’ян були й іноземці. До карантину надходили замовлення з Європи, переважно з Німеччини. Але під час пандемії надсилати такі замовлення стало дуже проблематично.

– Перед карантином до нас зверталася й місія ООН. У них саме пройшло кілька великих заходів і залишилося близько десяти банерів, вони попросили нас пошити сумки з них, які потім на своїх заходах роздаватимуть, – говорить дівчина.

Пішли в онлайн

Як і багатьох інших представників малого бізнесу, пандемія спочатку спантеличила харківську команду. А потім вони почали активно працювати в онлайні та над впізнаваністю свого бренду.

– Нам було незрозуміло, що робити і як жити далі. Мені здається, тоді таке відчуття було у багатьох. Після місяця «відпочинку» ми вирішили: якщо магазини зачинені, фестивалі не відбуваються, тож будемо «бити» по онлайну. Почали проводити прямі ефіри – з місцевими екодизайнерами, з організаторами фестивалю «Харків Z ero-waste». Звісно, мова йшла про друге життя банерів. З’ясувалося, що з них не тільки можна виготовляти сумки, чохли тощо, а й одяг. У 2019 році в Лондоні навіть такий показ провели, – розповідає Катерина.

Не на смітник, а на переробку

Наприкінці минулого століття в Європі гостро постало питання відходів – площі звалищ постійно зростали. Стара модель, коли громадяни сплачують за вивіз сміття, вже не працювала. Потрібно було стимулювати переробку.

І тоді шведський еколог Томас Ліндквіст запропонував для сфери пакування модель розширеної відповідальності виробника. Саме вона і стала основою майбутньої політики ЄС у сфері управління відходами – кожен виробник повинен самостійно нести відповідальність за утилізацію своїх відходів. Тобто він має безкоштовно прийняти у користувача відходи своєї групи після використання та далі нести повний спектр відповідальності за її утилізацію. Витрати на утилізацію стають частиною ціноутворення.

А наприкінці 2016 року ЄС прийняв рішення, що до 2020 року в країнах Європейського Союзу перероблятимуть 50 % усіх відходів, а сміття сортуватимуть на чотири обов’язкові фракції (скло, папір, метал та пластик), а також рештки продуктів. Кожна фракція матиме свій колір.

У 2019 році в ЄС ухвалили заборону на використання одноразових пластикових виробів, які можна замінити альтернативою. Згідно з новими правилами, у найближчі два роки мало припинитися виробництво пластикових тарілок, столових приборів, трубочок для пиття, тримачів для повітряних кульок та ватних паличок одноразового використання.

Відповідно до цієї директиви, до 2029 року дев’ять з десяти використаних пластикових пляшок повинні бути зібрані у сміття відсортованими. А пластикові пляшки, які наявні в продажу, до 2025 року повинні містити щонайменше чверть матеріалу, придатного для переробки, а до 2030 року – 30 відсотків.

Крім того, директива передбачає можливість притягати до відповідальності виробників пластикової продукції, а також – залучати тютюнову галузь до відшкодування коштів за утилізацію недопалків.