Корисне сміття

Корисне сміття

http://www.primorye24.ru/

Щорічно люди в Україні викидають 450 мільйонів тонн (приблизно 35 мільйонів вантажівок) різноманітного сміття, псуючи природу, величезні території землі та, насамперед, життя собі.

Чи можна дати мотлоху «друге дихання», поліпшити екологічну ситуацію, та навіть заробити на цьому трішки грошенят?

Є таке цікаве наукове ствердження – винятково будь-яку речовину так чи інакше можна використовувати. У тому числі і будь-яке сміття. Але природним обмеженням цього постулату є економічна доцільність. Тому питання, чи можна перероблювати, або використовувати весь обсяг створеного в Харкові, Україні, чи то у світі сміття не підлягає сумніву. Звичайно можна. Але економічна доцільність цього процесу – ось головне питання, а також завдання для інженерів і економістів світу.

Мільйони тонн каміння

Треба розуміти, що сміття має дуже і дуже різноманітний склад, а тому підходи до його переробки, або використання тим паче різні. Наприклад, найбільша кількість відходів продукується не жителями міст та сіл, а підприємствами. З усіх 450 мільйонів тонн, що були створенні в Україні в 2012 році, левова частка – 320 мільйонів (дані держстату), то є мінеральні відходи. Тобто різноманітні золи, шлаки, шлами, відвали порід після гірського добування, забруднений мазутом пісок, вугілля із фільтрів і ще дуже багато чого. Та загалом це сміття частіше перероблюється, адже має на диво однорідну структуру і не так уже й сильно шкодить довкіллю – лежить собі й лежить. До того ж третина мінеральних відходів в Україні так чи інакше перероблюється. Кращій показник тільки у металевих відходів, що йдуть на переплавлення майже повністю, адже металобрухт – це дуже вигідна справа. З відходами дерев’яного виробництва і сільського господарства теж більш-менш непогано.

А от ТПВ, тобто твердих побутових відходів – того самого сміття, що ми з вами викидаємо в сміттєпровід чи бак, не настільки багато. За словами Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Андрія Клюєва – 52 мільйони тонн. Але воно майже не перероблюється і суттєво шкодить навколишньому середовищу. До того ж, за словами Андрія Клюєва, тільки 75 % населення України мають доступ до послуг вивезення сміття.

Маленький бізнес з відходів

Існує декілька способів позбавитись від набридлого мотлоху – це захоронення його на полігонах, чим саме в Україні й займаються; термічна обробка (не тільки, і не зовсім спалювання); біологічна переробка (купа гною на подвір’ї – споконвічний варіант цієї технології) та роздільний збір. Адже ТПВ поділяються на види – мокрі або сухі, та ряд компонентів за складом – папір, пластик, органіка, скло, текстиль, дерево, метал, гума, мінеральне сміття, електроніка. Вони, у свою чергу, поділяються ще на 38 видів вторсировини, більшість з яких потребує окремого процесу переробки.

Найбільш вигідній, і, найголовніше, «підйомний» з точки зору малого та середнього бізнесу варіант утилізації – роздільний збір. І наразі, до прийому макулатури або металу, до яких ми звикли, поступово входить і переробка ПЕТ-пляшок. Справа це досить вигідна, але тільки у великих масштабах. Дивіться самі. На ринках сировини в Харкові ціни на пусту, вимиту, відсортовану за кольором і спресовану ПЕТ-пляшку без кришки складають від 4 до 9 тис. грн за тонну в залежності від кольору та ще деяких параметрів (одна 1,5-літрова ПЕТ-пляшка важить точнісінько 40 грамів. Таким чином, щоб збагатитися на тисячу доларів, треба зібрати 25 тисяч пляшок). Ціна на вже готову, перероблену сировину – ПЕТ-флекс або ПЕТ-гранулят – від 5 до 11 300 тис. грн за тонну, теж залежно від багатьох факторів. При цьому процес переробки дуже простий і являє собою миття, відокремлення обгорток і кришок, якщо вони є, перемелювання, обробку парою, шліфування та сушку. При цьому процес проходить в автоматичному режимі, а виробнича лінія є відносно доступною «іграшкою» і коштує близько 120 тис. доларів. Далі із флекси виробляють плівку, заготовки під пляшки, так звану преформу, або синтепон. Так що цілком ймовірно, що із вашої зимової куртки колись втамовували спрагу.

Мінус цієї технології в тому, що так званий «пластик» має силу-силенну видів. «Офіційна» назва матеріалу пластикової пляшки – поліетилентерефталат, саме тому вона «ПЕТ», він же лавсан, або поліестр. А є ще поліхлорвініл, полістирол, поліетилен тощо Це різні за хімічним складом речовини, і для повторного використання їх треба як мінімум сортувати.

Тому задля того, щоб охопити більший спектр видів сміття, потрібні незрівнянно більші масштаби. Державне агентство з інвестицій та управління національним проектами України у 2010 році з метою створення 10 сучасних сміттєпереробних комплексів створило ДП «Національний проект «Чисте місто». Згідно з указом президента України № 895 від 08.09.2010, цей проект є національним пріоритетом.

Що буде у нас?

Харківський сміттєпереробний завод, що теж входить до проекту «Чисте місто» і який буде збудовано на базі Дергачівського полігону ТПВ, матиме, за відомістю інформаційного бюлетеню «Вісника державних закупівель» (офіційного джерела інформації щодо закупки держмайна), сортувальну лінію потужністю 40 000 тонн на рік. Сортуванню вручну будуть підлягати картон, скло, алюміній та жерсть. В автоматичному режимі – чорні метали.

Також на двох дергачівських полігонах (старому та новому) буде змонтовано систему збору полігонного газу (суміш метану та вуглекислого газу), що виділяється під час розкладання органічних компонентів сміття. Цей газ за допомогою теплової когенераційної станції (тобто станції, де відпрацьований енергоносій використовується для опалювання будинків або нагрівання води), що складається із п’яти газопоршневих машин фірми MWM (Німеччина). Потужність майбутньої електростанції маленька – усього 6 мегават (для порівняння: потужність усіх агрегатів найбільшої електростанції області – Зміївської ТЕС – 2175 Мвт, а відносно «маленької» ТЕЦ-5 – 540 МВт). Та це все одно досить велика потужність, якої може вистачити, наприклад, для однієї тисячі домогосподарств. Згенеровану електрику за допомогою двох трансформаторних станцій продаватимуть у мережі «Обленерго» та на потреби самого комплексу. Тепло ж, створене електростанцією, місцева влада планує спрямувати на обігрів теплиць.

Побудувати полігони, на базі яких згодом можна буде переробляти ТПВ, планують ще у двох населених пунктах Харківської області – містах Люботин і Богодухів. Як розповідав нещодавно на прес-конференції губернатор Михайло Добкін, кілька років тому з’явилася можливість за допомогою державно-приватного партнерства реалізувати ці два пілотні проекти. Приблизна проектна вартість Люботинського полігону складе 28 млн грн. Технології, які там будуть застосовуватися, дозволять на першому етапі рекультивувати те сміття, що туди вже звезено і перебуває сьогодні в такому стані, що становить загрозу і для екології, і для здоров’я людей. Другим етапом є будівництво заводу з переробки твердих побутових відходів. Спочатку відбиратимуться всі корисні складові зі сміття, які можуть піти на виробництво. Усе інше перероблятиметься за спеціальною технологією, і сміття буде перетворюватися на воду, яка може бути використана для технічних потреб. Те ж саме буде і в Богодухові.

Артем Богдан, матеріал з газети “Слобідський край” № 116 від 28.09.2013

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ