Сучасний Юда на харківській сцені (ФОТО)

Сучасний Юда на харківській сцені (ФОТО)

фото прес-служби ХОДА

У Харкові відбувся допрем’єрний показ вистави «Прощай, Юдо...».

Батьки назвали його Юда, але юнак ніколи не хотів змінити своє ім’я. І це не впертість, а небажання поступатися своїми принципами. Такої філософії Юда дотримується все своє життя.

Така філософія притаманна спектаклю «Прощай, Юдо...» польського драматурга Іренеуша Ірединського. Відомий польський автор другої половини ХХ ст. написав цю п’єсу у віці 26 років переважно для молодих акторів і глядачів. Автор позиціював цю історію зради не біблійного Юди, а задля нашого сучасника з таким самим ім’ям.

Уперше п’єсу Іренеуша Ірединського було опубліковано у 1965 р. Її ставили у багатьох театрах Польщі, а також у Швейцарії, США, Німеччині та Росії. Сюжет драми складає захоплююча історія зради. Герой драми стійко витримує завданий йому фізичний біль, але не в змозі здолати моральне скривдження. Чи залишиться головний герой стійким у своїх переконаннях, коли він утратить довіру друзів, коли усвідомить даремність принесеної жертви?

– Дуже важливо побачити, що в цій виставі є деякі біблійні паралелі. І тому глядач, насправді, має бути трошечки підготовлений, мати певні знання з Біблії і ставити сам собі запитання. А наш спектакль, я впевнений, допоможе розібратися у цих питаннях, – розповідає режисер-постановник з Польщі Анджей Щитко.

Усе почалося з пляшечки віскі

«Усе розпочалося дуже прозаїчно, з пляшечки віскі», – згадує з посмішкою режисер. Навесні в польському місті Познань Анджей Щитко зустрівся з провідним актором Харківського театру ім. Т. Г. Шевченка Сергієм Бережком. А підсумком тієї зустрічі став спільний українсько-польський проект.

Протягом півтора місяця тривала робота над спектаклем. Сергій Бережко, який став не тільки актором, а й асистентом режисера, самостійно підбирав виконавців на ролі. Він розповідає, що харківські актори, серед яких, головним чином, молодь, із задачею впоралися на відмінно.

– Це не постановочний, а психологічний спектакль, – каже Сергій Бережко. – Дуже важко за короткий час впоратись із такою непростою, особливо для нашого менталітету, виставою. Але репетиції проходили тихо, без емоційних вибухів. Одного разу на мене нагримав режисер, і то, коли показував, як треба лаятись моєму персонажеві.


35 років тому Анджей Щитка сам грав роль Юди в цьому спектаклі. Тоді, за словами польського режисера, він отримав найкращі рецензії від критиків. Ця роль стала для пана Щитки вихідною точкою в кар’єрі.

Актор не повинен одягати маску

Молоді «шевченківці» теж дуже глибоко увійшли у свої ролі, так що навіть художній керівник театру, народний артист України Володимир Маляр, завітавши одного разу на репетицію, не одразу впізнав своїх учнів.

– Це були зовсім інші люди, – ділиться враженнями Володимир Маляр. – У них за цей час навіть змінилася виконавча манера.

Це не перша спільна праця «шевченківців» з польськими колегами. У 80-х роках минулого століття вони разом ставили в Харкові оперету.

Яка доля чекає на спектакль «Прощай, Юдо...», ще невідомо, але те, що на театральних поціновувачів чекає дещо нестандартне та нове, немає сумнівів.

– У мене цілком інші підходи до акторського фаху. Я абсолютно впевнений, що актор не повинен одягати маску на обличчя. Він має показати своє власне обличчя, свої власні емоції, – ділиться режисер Анджей Щитко.

Лаконічна чорна клітка та спортивне знаряддя всередині неї – таке сценічне оформлення вигадала художник Тетяна Савіна. За плечима випускниці Санкт-Петербурзької академії театрального мистецтва – сценічне оформлення більше ніж 20-ти вистав у театрах Росії та близько 10-ти вистав в Україні. Результатом її роботи над «Прощай, Юдо...» залишився задоволений і режисер, який мав своє уявлення щодо оформлення сцени.

Катерина Терещенко, матеріал з газети "Слобідський край" №81 від 09.07.2013

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ