У Харкові встановили меморіальну дошку
Меморіальна дошка відомому правозахиснику, одному з членів-засновників Української Гельсінкської групи, генералу Петру Григоренку була відкрита 18 жовтня в Харкові, на вулиці Пушкінській, 79. Про це повідомили в прес-службі Харківської міської ради.
У церемонії відкриття меморіальної дошки взяли участь директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, представники Обласного комітету «Дробицький Яр» та ветерани.
Також на церемонію відкриття приїхав з США молодший син Петра Григоренка - Андрій Григоренко. Сьогодні він поділився спогадами про батька.
Микола Мельник
Довідка
Петро Григорович Григоренко - відомий громадський діяч і правозахисник. Народився 16 жовтня 1907 року у селянській родині у селі Борисівка Бердянського повіту Таврійської губернії (нині Приморський район, Запорізька обл.). У 1931 році закінчив Харківський технологічний інститут (нині - НТУ «ХПІ») і був переведений на навчання у Ленінград, а потім до Москви. Пройшов Другу світову війну, отримав звання полковника. З 1945 по 1961 рік працював у Військовій академії ім. М.В. Фрунзе, де йому було присвоєно звання генерала-майора. Був ініціатором створення в академії кафедри військової кібернетики, яку очолив у 1959 році.
На одній з партійних конференцій в Москві в 1961 році Петро Григоренко піддав критиці політичний режим М. Хрущова, за що отримав сувору догану партії, був звільнений з академії і переведений на Далекий Схід. Згодом був творцем «Спілки боротьби за відродження ленінізму», двічі був заарештований. Військова колегія Верховного суду СРСР визнала генерала душевно хворим і позбавила військових звань.
Провівши шість років в спеціальніх психіатричних лікарнях СРСР, він не відмовився від своєї діяльності і в 1976 році став членом Московської Гельсінкської групи, одним з членів-засновників Української Гельсінкської групи. Петро Григоренко, селянський син, українець, що став російським генералом і вченим, захищав права росіян, українців, кримських татар, євреїв, німців, всіх малих народів, пригноблених імперією. Його виступи на захист євреїв, месхів, вірмен, німців Поволжя, чеченців та багатьох інших, його боротьба за право корінних жителів Криму жити на рідній землі зробили його не тільки героєм волелюбного кримськотатарського народу, а й символом боротьби за справжню рівноправність народів.
У 1977 році Петро Григоренко тяжко захворів і відправився в США на лікування. Після цього був позбавлений громадянства СРСР. Перебуваючи в США, Петро Григоренко домігся огляду свого психічного стану, і кращі психіатри США не виявили у Петра Григоровича якихось слідів психічної хвороби. У 1986 році помер в Америці від обширного інсульту. Похований на українському цвинтарі в Нью-Йорку.
У 1997 році указом Президента України Петро Григоренко був посмертно нагороджений орденом «За мужність» 1-го ступеня. У 1999 році в центрі Сімферополя був відкритий пам'ятник генералу Петру Григоренку, а сквер біля постаменту був названий на його честь. У 2007 році в Україні була випущена пам'ятна монета із зображенням Петра Григоренка, а в Києві і Харкові проспекти названі його ім'ям.