Унікальний художник - індіанець живе у Харкові (ФОТО)

Яскраві кольори, чудернацькі постаті людей, тварин у індіанському стилі, які зображені під наскрізним поглядом митця, поєднані єдиною ниткою життя – ось характерні особливості вудленду.

У далекі 60-ті роки ХХ ст. канадець індіанського походження із племені оджибве Норваль Моріссо започаткував новий стиль живопису – вудленд (у перекладі – лісова земля). Вважалося, що вудленд є явищем, притаманним винятково для корінних мешканців Північної Америки. Але традиції оджибве тепер панують і на українських просторах – Василь Мушик «переніс» це мистецтво у Харків.

Він може «рентгенівським» поглядом побачити оточуючі предмети, природу, відчути зв’язки між усім живим і втілити це на полотні.

Художник, чиє дитинство пройшло у лоні природи Богодухова, почав малювати ще у школі.

«Коли я був у сьомому класі, у моєму житті відбулась значуща подія – я зустрів свого наставника Віктора Бугаєва, відомого богодухівського художника. Саме він навчив мене відчувати природу, бачити щось більше» – згадує митець.

За професією Василь архітектор, а за покликанням – художник. У стилі вудленд він працює, починаючи з 2000-го року. До цього Василь Мушик визнавав тільки реалістичний метод зображення природи. 

– У студентські роки моїми кумирами були Мікеланджело та Да Вінчі, я визнавав тільки реалізм. Щоб перейняти цю техніку, я ретельно вивчав анатомію людини, відвідував музеї з відповідною тематикою. Важливою буда кожна деталь, кожен штрих. Тепер, на мою думку, відтворити реальну картину природи може техніка. За допомогою професійного фотоапарата цілком можливо отримати гарне зображення предмета. Саме тому мене зацікавив вудленд, адже це погляд на речі ізсередини, у духовному розрізі. Це дещо більше, ніж реалізм, – уточнює художник.


І дійсно, на полотнах Василя можна побачити людей і тварин у чудернацьких іпостасях. Кожен предмет на картині має не лише характерні зовнішні риси, а й внутрішнє наповнення. Останньому митець приділяє багато уваги. Адже чоловік хоче відобразити духовне, невидиме для всіх наповнення предметів, можна навіть сказати – передати суть живого.

– Я намагаюся дивитися на оточуючі предмети не простим «обивательским» поглядом, а бачити і чути їх серцем. Вудленд – мистецтво, наповнене складними символами, через які можна «піймати» гармонію природи, до якої завжди прагнула людина.

Важливим елементом кожного полотна Василя Мушика є червона нитка, яка поєднує всі предмети, зображені на картині.

– Це символ безперервності, циклічності життя. Я не визнаю смерть. На духовному рівні просто відбуваються метаморфози і об’єкт переходить на інший рівень існування, а не зникає, – пояснює художник.

Любов до живого, до природи – ось девіз творчості харківського індіанця. Це виражається не лише у картинах художника. Членами сім’ї Мушиків вже давно стали дві лагідні кішки – Веста і Баста, названі на честь міфологічних персонажів, у домі митця є акваріум з екзотичними рибками. «Недомашні» улюбленці також під опікою господаря – художник взимку годує птахів, що залишилися зимувати.  Василь Мушик із людьми, що займалися захистом вовків, ініціював розмови з мисливцями й поширення оберегів (зображення вовчого сліду в стилі вудленд), щоб пропагувати гуманне ставлення до диких звірів.

Пан Василь розповів, що шукає натхнення у природі.

– Ліс для мене – це храм, у якому я черпаю творчі сили, саме тут, у краплинці роси на листочку можна побачити ціле життя, що вирує, – каже він.


Здається, що картини живі, що от-от почуєш співи вовка з них, або намальований колібрі змахне маленькими крильцями. Кожна тварина чи людина, зображена на полотні, має виразні жовті очі – і це теж не випадково. – Це ще одна характерна риса вудленду – очі мудреця. Кожна жива істота на картині має такий пронизливий погляд, що передає той стан людини, коли вона бачить дещо більше, аніж матеріальне, – пояснює пан Василь.

Вудленд привертає до себе увагу дедалі більше. Експозиції Василя Мушика стають набирають популярності. Художник співпрацює зі співробітниками біологічного факультету університету ім. В. Н. Каразіна. Студенти цього факультету із захопленням відвідують виставки митця, адже хочуть поглянути на суть живого не лише з наукової сторони. Дружить Василь Мушик і зі співробітниками заповідних територій Харківщини. Одна із останніх виставок художника проходила на території національного природного парку «Гомільшанські ліси», на лоні природи, а відвідувачами такого «музею під відкритим небом» стали діти місцевих шкіл. 

– Діти найкраще розуміють мої картини, навіть найменші – першокласники – підходять до полотна і ведуть маленьким пальчиком по червоних лініях, що поєднують все. У їх очах видно зацікавленість та розуміння, – розповідає художник.

Картини Василя Мушика можуть повідати цілу історію, вони наповнені символікою та алегоріями. Художник не лише закликає повернутися до природи, а й нагадує, що людина є невід’ємною її частиною.

– Людині необхідно цінувати кожне життя навколо себе. І маленька мурашка, і кит – усе це створено природою з любов’ю. Ми не маємо права забирати їх життя просто так, без вагомої причини. Любов до природи, любов до життя – от що головне, – вважає Василь Мушик.

Марія Кулик, матеріал з газети "Слобідський край" №48 від 20.04.2013