Як Михайло Горбачов допоміг харків'янці знайти сина, покинутого 1946 року у Німеччині

Як Михайло Горбачов допоміг харків'янці знайти сина, покинутого 1946 року у Німеччині

фото з архівів

Майже неймовірна історія трапилася на Харківщини 55 років тому. Вона – свідоцтво того, що справжнє кохання творить справжні дива.

Одного осіннього дня 1942 року на біржі праці в Берліні стояла група юнаків і дівчат з України, що прибули в Німеччину черговим поїздом на примусові роботи. Серед них була принадної статури миловидна дівчина з довгою русою косою – Катя Ханіна, харків’янка.

У 1944 році фронт почав стрімко наближатися до Німеччини. Харків’янка Катя Ханіна, яку примусово відправили в Німеччину, працювала на фабриці в берлінському районі Ліхтенберг. Там працювали також полонені французи, бельгійці, італійці. Саме там Катя й зустріла своє перше кохання – італійця Маріо. Розмовляли молоді люди між собою за допомогою жестів і суміші російських, італійських і німецьких слів. Маріо був моряком, його корабель затопили німецькі літаки, сам він декілька годин боровся з хвилями у холодних водах моря, доки його не підібрав німецький есмінець. І, як він кепсько жартував над собою, – «вижив, щоб стати рабом».

З часом кохання перейшло у близькі стосунки, Катерина завагітніла й 10 січня 1946 року в американській зоні окупації Берліна народила свого первістка, якому дала ім’я Маріоліно. Але її коханий Маріо не зміг побачити першу посмішку свого сина. Незадовго до цієї події його разом з іншими італійцями було вивезено по репатріації до Італії.


Щасливий батько писав листи із Салерно в Берлін: «Рідна моя, як я хочу бачити тебе й нашого любого малюка. Боже праведний, невже доля здатна бути настільки немилосердною, щоб лишити мене цього щастя! Я приїду за вами, як тільки це стане можливим...» У відповідь Катя відправила в Італію листа з фотографією, на якій вона тримає на руках свого маленького Маріоліно.

Щоб якось жити, годувати й одягати свого маленького синочка, Катерина влаштувалася працювати, Маріоліно вона залишила на виховання в дитячому будинку, куди спішила щовечора після роботи, і кожну неділю проводила зі своєю любою дитиною. Останнє побачення зі своїм малюком Катерина запам’ятала на все життя: він був дуже ніжним, обнімав її своїми маленькими ручками і притискався до її щоки своїми губами, цілував і цілував свою матусю. Катя сміялася, ще більше гралася зі своїм синочком – якби вона знала, що це Маріоліно прощається з нею на довгі-довгі роки…

Наступного дня до квартири, де вона знімала кімнату, прийшли незнайомі люди, одні були в цивільному, інші – у військовій формі. Запросили її сісти в машину, вивезли з американської зони окупації в радянську, де відразу почалися допити.

ХОЧЕТЕ ДІЗНАТИСЯ, ЧИМ ЗАВЕРШИЛАСЯ ІСТОРІЯ ХАРКІВ'ЯНКИ ТА ЧОГО ТУТ ГОРБАЧОВ? ЧИТАЙТЕ СТАТТЮ У ГАЗЕТІ ОНЛАЙН. КУПИТИ МОЖНА ТУТ

Олег Аврамцев, матеріал з газети "Слобідський край" № 8 від 20.01.2015

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ