Відновився після жахливої ДТП. Історія харківського таеквондиста (ФОТО)

Відновився після жахливої ДТП. Історія харківського таеквондиста (ФОТО)

Фото з особистого архіву Сергія Васильченка

Жахлива катастрофа й вердикт лікарів не змогли зломити волю людини.

А віра в себе й бажання бути здоровим привели до нових знань, якими тепер він ділитися зі своїми учнями.

Харків’янин Сергій Васильченко з дитинства на «ти» зі спортом. Батьки віддали Сергія до спортивної школи, де він із 7 до 13 років займався на відділенні греко-римської боротьби. Як згадує спортсмен, це були роки справжнього спартанського життя. У класі були одні хлопці, а тренування проходили двічі на день. Досягнувши певних успіхів у боротьбі, Сергій, утім, згодом вибрав для себе інший вид єдиноборств. У ті роки шаленою популярністю користувалися бойові мистецтва Сходу. Вибравши для себе тхеквондо, Сергій швидко досяг успіхів і в цьому виді спорту. Через декілька років він увійшов до складу збірної з таеквондо ITF та успішно представляв Україну, завойовуючи медалі на міжнародній арені, а також двічі виборюючи бронзові медалі чемпіонату Європи.
Перспективний і амбітний спортсмен був готовий підкорювати все нові й нові вершини. Але всі ці прагнення в один момент були перекреслені травмою.

Думка про дітей підтримувала життя

Під час зйомки відеоролика, присвяченого бойовим мистецтвам, Сергій виконував складний трюк. Треба було перестрибнути через автомобіль, що летить на нього на великій швидкості. Цей трюк молодий спортсмен виконував вже не вперше, але цього разу щось пішло не так. Швидкість автомобіля була більшою, і Сергій не встиг зреагувати. Як наслідок – удар і травма голови, фактично несумісна з життям. По тілу пішли судоми та відбулася зупинка серця. На щастя, поруч були друзі, серед яких – і лікар. Він змусив серце знову битися та трохи привів Сергія до тями. У кареті «швидкої» Сергій час від часу опритомнював, і єдине, що його тоді турбувало – де його діти? Під час зйомок його маленькі сини були з ним і бачили, що трапилося з батьком. Саме думка про дітей давала тоді сили боротися за життя.

Уже в лікарні, коли йому повідомили, що з дітьми все гаразд, вони вже вдома, він трохи заспокоївся. Але натомість прийшла біль і усвідомлення того, що з ним сталося. Лікарі робили все, що могли, але організм у перші дні зовсім відмовлявся виконувати свої функції. За декілька днів Сергій зміг потроху вставати, але медики, враховуючи серйозність травми, не давали великих надій на те, що він зможе повністю відновитися. Сергію пропонували інвалідність, але він, як справжній боєць, відкинув таке життя. Завдяки величезній силі волі він змусив себе боротися з недугами. Відтоді почався довгий шлях пошуку методів відновлення організму та реабілітації.

Наперекір лікарям

Займаючись східними єдиноборствами, Сергій Васильченко був знайомий з оздоровчими практиками, хоча до трагічного випадку особливої уваги їм не приділяв. Тепер же книги з йоги та цигуну, які тривалий час припадали пилом на полиці, стали його вчителями на шляху пізнання. Попервах керуючись лише своєю інтуїцією і реакціями організму на той чи інший вплив, Сергій почав вивчати нові методики. Далі були семінари й різні практики відновлення організму, а також лікувальні гімнастики зі східних і слов’янських практик.
У підсумку через рік спортсмен зміг не тільки встати на ноги, а й побігти. А за три роки після травми він і зовсім здивував лікарів. На комп’ютерному обстеженні показники не опускалися нижче від 98 зі 100 можливих. Робота нервової системи, головного мозку й серця були в нормі й навіть більше.


– На відновлення організму пішло багато сил і часу, та ще в лікарні, коли тільки прийшов до тями, я не сумнівався, що зможу ходити та робити все, як і раніше. Але спочатку я не міг навіть нормально ходити. Пересувався потроху, бо кожен крок давався через силу, постійно паморочилося в голові, я ледь не втрачав свідомість. Однак потроху збільшував навантаження, почав ходити, а потім бігати. Весь цей час я працював не тільки над фізичними навантаженнями, а й над пошуком інших методів відновлення організму. Багато з них у мене вже були давно, та я їм не надавав ваги до цього. Уже потім, коли я став більш докладно вивчати всі ці методики, то зміг спрямувати їх у потрібне русло. Крім того, весь цей час мене підтримували батьки, брат і дружина, – згадує той нелегкий для себе час Сергій.

Нові знання

Через деякий час, опанувавши різні системи й методики, у тому числі різні види масажу, Сергій трансформував накопичені знання у власну нову методику. Вона ввібрала все краще, що мають у собі різні техніки та оздоровчі гімнастики світу. Тут і техніки медитацій, і техніки дихання, і фізичні вправи, що дозволяють розвинути гнучкість, пропрацювати суглоби і хребет.


– У своїй методиці я структурував багато знань, не віддаючи повної переваги жодному з них. Плюс додав до них спостереження і техніки, що отримав із власного практичного досвіду. Багато є чого цікавого в усіх методиках. Але те, що годиться одному, не обов’язково підійде іншому. Принцип скрізь один і той самий, але шляхи до вершини розвитку різні, і кожен для себе вибирає найбільш придатну, – зазначає Сергій Васильченко.
Сама ж трагедія майже повністю перевернула його життя. Вона дала нові знання, змусила по-іншому подивитися на багато речей і переосмислити цінності. Зараз Сергій передає свої знання іншим людям. У тому числі й підростаючому поколінню, працюючи тренером, а також допомагає людям знайти свій шлях зцілення – так само, як колись знайшов його сам.

Валерій Несенов, матеріал з газети "Слобідський край" №137 від 15.11.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ